ПОСТАНОВА
Іменем України
03 липня 2019 року
Київ
справа №807/68/17
провадження №К/9901/24531/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про визнання незаконним наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду, прийняту 29 березня 2017 року у складі головуючого судді - Луцовича М.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Пліша М.А., суддів: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,
І. Суть спору
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Закарпатської області (надалі також відповідач), в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ №1189к прокуратури Закарпатської області від 14 грудня 2015 року про його звільнення з посади прокурора прокуратури Перечинського району та органів прокуратури Закарпатської області у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури 14 грудня 2015 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
1.2. поновити його на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури до територіальної юрисдикції якої за статтею 12 та Додатку до Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ, що набрали чинності з 15 грудня 2015 року, належить Перечинський район, де до дня звільнення працював ОСОБА_1 прокурором прокуратури Перечинського району.
2. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, оскаржуваним наказом, у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури звільнив позивача з посади прокурора прокуратури Перечинського району Закарпатської області без дотримання вимог законодавства, з порушенням вимог Закону України "Про прокуратуру".
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову зазначив, що наказом Генерального прокурора України №79ш від 23 вересня 2015 року припинено діяльність міських, районних та міжрайонних прокуратур та з 15 грудня 2015 року утворено місцеві прокуратури, в тому числі припинено діяльність прокуратури Перечинського району, а на територію Перечинського району поширено юрисдикцію Ужгородської місцевої прокуратури, у штатному розписі якої встановлено 45 одиниць (посада керівника, першого заступника керівника, 2 посади заступника керівника, 2 посади начальника відділу, 31 посада прокурорів прокуратури та 8 посад державних службовців і службовців).
3.1. Позивач за результатами двох етапів тестування, проведеного у відповідності до підпункту 1 "в" пункту 5№ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" зайняв позицію у рейтингу під номером 45, що унеможливило його подальше призначення на посаду прокурора вказаної місцевої прокуратури та слугувало підставою для винесення оскаржуваного наказу про звільнення. Наказ про звільнення позивача вважає таким, що винесено правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач з 01 листопада 2007 року працював в органах прокуратури України.
5. 11 лютого 2011 року прийняв присягу працівника прокуратури.
6. Наказом №658к від 17 липня 2014 року позивача призначено на посаду прокурора прокуратури Перечинського району Закарпатської області.
7. 23 вересня 2015 року наказом Генерального прокурора України за №79ш, у зв`язку із утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Закарпатської області, виключено штатні розписи, в тому числі, прокуратури Перечинського району та включено, в тому числі, Ужгородську місцеву прокуратуру, юрисдикція якої поширена на територію Перечинського району.
8. 30 вересня 2015 року позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.
9. Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 79ш у штатному розписі Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області встановлено 45 одиниць (посада керівника, першого заступника, 2 посади заступника керівника, 2 посади начальника відділу, 31 посада прокурорів та 8 посад державних службовців і службовців).
9.1. За результатами проведення тестування для зайняття посад прокурорів місцевої прокуратури до рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури, затвердженого протоколом робочої групи Львівського регіонального центру від 8 грудня 2015 року, включено 48 осіб, з яких 1 призначено на адміністративну посаду - керівника місцевої прокуратури, 2 відмовились від зайняття посад у місцевій прокуратурі.
9.2. В результаті цього з рейтингового списку виключено 3 осіб.
9.3. Отже, на посади прокурорів в Ужгородську місцеву прокуратуру відповідно до кількості штатних одиниць та з урахуванням підсумкового балу кандидата (від вищого до нижчого), могло бути призначено 33 особи включених до рейтингового списку (з 1 до 36 включно).
9.4. Відповідно до рейтингових списків Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, які надійшли з робочої групи Львівського регіонального центру тестування, ОСОБА_1 посідав позицію під порядковим номером 45 з підсумковим балом за результатами обох етапів тестування 64,3.
10. 14 грудня 2015 року оскаржуваним наказом прокурора Закарпатської області за №1189к звільнено юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Перечинського району та з органів прокуратури Закарпатської області у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури 14 грудня 2015 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
11. Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача та вказаним наказом про його звільнення звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, в позові відмовив.
13. Такі свої рішення суди мотивували тим, що з врахуванням підсумкового балу позивача (64,3) та його рейтингового місця (45) у рейтинговому списку на зайняття посад прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, та кількості штатних одиниць у вказаній місцевій прокуратурі, які підлягали зайняттю особами, які успішно пройшли тестування, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення позивача на посаду в Ужгородській місцевій прокуратурі, оскільки такі посади підлягали зайняттю особами, що отримали вищий підсумковий бал та, відповідно, вище місце у рейтинговому списку.
13.1. Суди дійшли висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки наказ за №1189к від 14 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 є обґрунтованим та прийнятим в порядок та спосіб, що визначені Законом.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
19. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697-VII, яким визначено, що з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
20. Таким чином, запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу.