ПОСТАНОВА
Іменем України
03 липня 2019 року
Київ
справа №826/27404/15
адміністративне провадження №К/9901/18221/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачук А. І., Тацій Л. В.,
розглянувши заяву Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017, яка постановлена у справі за позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дворак Руслана Володимировича, Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у місті Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт", Київська міська рада про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування свідоцтва,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації (далі - Департамент КМДА) звернувся з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дворак Руслана Володимировича (далі - Державний реєстратор), Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції у місті Києві (далі - Управління), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт", Київська міська рада, в якому просив: визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення Державного реєстратора від 04.08.2015 №23404269 про державну реєстрацію права власності на групу приміщень №6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА" (далі - рішення від 04.08.2015 №23404269); визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення Державного реєстратора від 03.12.2015 №26701939 про державну реєстрацію права власності на групу приміщень №6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А за Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт" (далі - рішення від 03.12.2015 №26701939); скасувати свідоцтво про право власності від 03.12.2015 серії №48950945, яке видане Державним реєстратором Управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА" не виконало зобов`язання за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.02.2013 №14/13, відтак у Державного реєстратора були відсутні засновані на законі достатні правові підстави для реєстрації права власності на вказане вище нерухоме майно (групу приміщень) за цим Товариством, та, як наслідок, подальшої реєстрації зазначених приміщень за Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт", а тому спірні рішення відповідача, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування свідоцтво про право власності від 03.12.2015 серії №48950945, яке видане Державним реєстратором Управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, позов задоволено повністю та скасовано спірні рішення Державного реєстратора.
Зазначені судові рішення оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр дозвілля "РА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал грейт" в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 18.05.2017 скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017).
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції й закриваючи провадження у цій справі Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що даний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства, роз`яснивши це у резолютивній частині своєї ухвали.
Не погоджуючись із таким рішенням суду касаційної інстанції Департамент КМДА порушує питання про його перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017.
Ухвалою Верховного Суду України від 02.08.2017 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.
В подальшому, відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18, вказана заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї заяви у складі судді-доповідача - Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
Вимоги заяви аргументовані помилковістю висновків Вищого адміністративного суду України, який, на думку заявника, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував природу спірних правовідносин, не надав належної оцінки обставинам справи в контексті предмету і підстав позову, який, як стверджує відповідач, не стосується спору про право власності на нерухоме майно, щодо якого Державним реєстратором прийняті спірні рішення й не виплаває з договірних правовідносин, натомість стосується рішень відповідачів, як суб`єктів владних повноважень при виконанні ними владних управлінських функцій на основі законодавства щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Також, як на підставу для задоволення своєї заяви, позивач посилається й на те, що відповідачем здійснено реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна (групи приміщень) з порушенням положень статті 22 Закону України від 06.03.1992 №2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинний станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2171-XII), оскільки на момент прийняття Державним реєстратором спірних рішень ціна продажу об`єкта приватизації не була сплачена у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, тобто не виникло визначених законодавством підстав для вчинення дій стосовно реєстрації права власності на таке майно.
Здійснивши оцінку доводів заяви, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд прийшов до висновку про таке.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції зі змінами, внесеними Законом №2147-VIII, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Отже наведена норма Перехідних положень КАС України передбачає розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень за правилами цього Кодексу, які були чинними до 15.12.2017, тобто до внесення відповідних змін Законом №2147-VIII.
Зі змісту заяви вбачається, що вона подана відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 237 КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017, якими встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
В свою чергу, за приписами частин 3, 4 статті 20 КАС України, в редакції, чинній станом на день подання заяви, Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Верховний Суд України у випадках, установлених цим Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.
Наведеним положенням процесуального закону кореспондує частина перша статті 210 КАС України у тій же редакції, якою встановлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України, а також частина перша статті 235 цього ж Кодексу, яка визначає, що Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Так, перегляд судових рішень Верховним Судом України є окремою, самостійною процедурою, яка відокремлена законодавцем від апеляційного перегляду справи, касаційного оскарження судового рішення, й здійснюється в порядку, визначеному Главою 3 Розділу IV КАС України "Перегляд судових рішень Верховним Судом України" з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального і процесуального права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, що виплаває з положень статті 237 КАС України, в редакції, чинній до 15.12.2017, статті 38 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яка визначала правовий статус і повноваження Верховного Суду України.