ПОСТАНОВА
Іменем України
03 липня 2019 року
Київ
справа №750/4957/17
провадження №К/9901/24432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування постанови щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 серпня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Логвіної Т. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Степанюка А. Г.
І. Суть спору
1. У травні 2017 року Чернігівське об`єднане Управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Чернігівській області) про зобов`язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М. Б. закінчити виконавче провадження № 53209812 та скасування постанови від 26 квітня 2017 року ВП № 53209812 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконанні в УДВС ГТУЮ у Чернігівській області перебувало виконавче провадження №53209812 з примусового виконання виконавчого листа №750/8916/16-а від 20 листопада 2016 року, який видано Деснянським районним судом міста Чернігова.
2.1. Стверджує, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є необґрунтованою, а фактичне здійснення витрат по виконавчому провадженню №53209812 відповідачем документально не підтверджено.
2.2. Вважаючи, що відповідач не має повноважень на виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, які повинні виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, Чернігівське ОУПФУ звернулось до суду з вимогою про скасування постанови щодо стягнення витрат виконавчого провадження.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. На виконанні в УДВС ГТУЮ у Чернігівській області перебувало виконавче провадження № 53209812 з примусового виконання виконавчого листа № 750/8916/16-а від 20 листопада 2016 року, який видано Деснянським районним судом міста Чернігова про зобов`язання Чернігівського ОУПФУ здійснити з 01 серпня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в розмірі 90 % місячного заробітку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 згідно з довідкою про заробітну плату Чернігівського обласного управління лісового та промислового господарства від 02 серпня 2016 року за № 05/1381.
4. 26 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М. Б. прийнято постанову щодо стягнення з позивача у виконавчому провадженні № 53209812 витрат.
5. Відповідно до наведеного розрахунку у наведеній постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження сума таких витрат склала 87,00 грн., з яких: друк 1 аркуша (папір включно) - 4,00 грн.; направлення рекомендованого листа (2) - 32,00 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 51,00 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.
7. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено виконання виконавчого документу в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
8. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
10. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій відсутності факту примусового стягнення суми боргу з боржника, оскільки відповідач під час розгляду справи не надав доказів вжиття заходів примусового виконання рішення та вчинення відповідних виконавчих дій.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.