ПОСТАНОВА
Іменем України
25 червня 2019 року
Київ
справа №810/1411/15
касаційне провадження №К/9901/5861/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест" (далі - Товариство) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Степанюк А.Г., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрегіонінвест" до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ № 171 від 25.02.2015 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки"; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000542204.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: на запит податкового органу для проведення перевірки, результати якої оформлені актом № 324/22-4/37563935 від 06.03.2015, на підставі висновків якого Інспекцією було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, Товариством були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактичного виконання господарських операцій, здійснених з ТОВ "УБК Універсал", які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 23.03.2015 № 0000542204. У решті позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: господарські операції між позивачем та ТОВ "УБК Універсал" були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та матеріали (ф. КБ-3), актами виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), з урахуванням того, що виконані ТОВ "УБК Універсал" роботи прийняті ТОВ "Сарафан" (замовником) у складі виконаних Товариством (генеральним підрядником) робіт за договором генерального підряду № 14-05-20/К від 20.05.2014 на виконання будівельних робіт у будівництві багатоквартирної житлової забудови "Квартал Новатор" в м. Буча; операції пов`язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю; роботи були виконані ТОВ "УБК Універсал" із залученням трудових та матеріальних ресурсів ТОВ "Брокбудкепітал" згідно договору субпідряду. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що оспорюваний наказ № 171 від 25.02.2015 після виконання у повному обсязі є таким, що вичерпав свою дію.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.09.2015 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з урахуванням меж апеляційної скарги, виходив з того, що обсяг робіт за договором підряду № 14-07-29/К2 від 01.07.2014, укладеним між Товариством (замовником) та ТОВ "УБК Універсал" (виконавцем), неможливо виконати у строки та на умовах, визначених у цьому договорі, трьома особами, що свідчить про відсутність у ТОВ "УБК Універсал" відповідних фізичних та технологічних на це можливостей, що спростовує реальність здійснених за вказаним договором господарських операцій.
Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.10.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не надав належної правової оцінки тому, що: ТОВ "УБК Універсал" має в штаті інженерно-технічних співробітників, які безпосередньо працюють із будівельною документацією та здійснюють контролюючу функцію з боку виконавця; безпосередні роботи на будівництві були виконані ТОВ "УБК Універсал" із залученням трудових та матеріальних ресурсів ТОВ "Брокбудкепітал" згідно договору субпідряду; згідно пункті 3.1.1 договору підряду, укладеного з Товариством, ТОВ "УБК Універсал" приступило до виконання робіт після підписання цього договору і станом на 30.09.2014 було завершене виконання робіт, виконуваних поетапно та розпочатих у липні 2014 року, з огляду на що застосування Інспекцією розрахунку людино-годин на обсяги виконаних робіт, є безпідставним та необґрунтованим; будь-яких зауважень щодо статусу ТОВ "УБК Універсал" як платника податку на додану вартість, або ж щодо дефектів форми та змісту первинних бухгалтерських документів, виписаних ТОВ "УБК Універсал", Інспекція не висловлювала.
У письмових поясненнях Інспекція просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 25.06.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стали висновки проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ "УБК Універсал" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, результати якої оформлені актом № 324/22-4/37563935 від 06.03.2015, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 104342,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство (замовник) неправомірно включило до складу податкового кредиту вересня 2014 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості робіт, виконаних ТОВ "УБК Універсал" (виконавцем) згідно договору підряду № 14-07-29/К2 від 01.07.2014, оскільки: при аналізі даних АС "Податковий блок" не встановлено необхідної кількості працюючих у штаті ТОВ "УБК Універсал" (у 3-му кварталі 2014 року - 3 особи) та у штаті його основного постачальника - ТОВ "Брокбудкепітал" (у 3-му кварталі 2014 року - 11 осіб), які могли б забезпечити виконання зазначених у актах приймання виконаних робіт обсягів робіт (в людино-годинах) та умов і термінів згідно договорів субпідряду; ТОВ "УБК Універсал" подало до податкового органу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік без додатка АМ, а ТОВ "Брокбудкепітал" на дату складання цього акту перевірки не подало до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, з огляду на що неможливо встановити факту наявності у цих суб`єктів господарювання основних засобів.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000542204 від 23.03.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 156513,00 грн. (у тому числі: 104342,00 грн. - за основним платежем, 51171 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.