Постанова
Іменем України
27 червня 2019 року
м. Київ
справа № 321/1009/16-к
провадження № 51-420км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В..
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Багаурі О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року й ухвалу Запорізької апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016080000000005, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу вимог ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах придбав психотропну речовину - метамфетамін, яку зберігав за місцем свого проживання з метою її подальшого незаконного збуту.
26 січня 2016 року, приблизно о 09:20, ОСОБА_1 перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь, біля в`їзду до с. Високе Михайлівського району Запорізької області, діючи умисно з корисливих мотивів, достовірно знаючи про психотропні властивості метамфетаміну та про заборону його обігу, незаконно передав ОСОБА_2 , реальні анкетні дані якого змінені, полімерний пакет, в якому знаходилась психотропна речовина - метамфетамін. Відповідно до висновку експерта № 70/10-196 від 03 лютого 2016 видана ОСОБА_2 речовина є психотропною речовиною метамфетаміном, масою 2, 2149 грами, яка відповідно до таблиці № 2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01 серпня 2000 року визнається великим розміром.
Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України як збут психотропної речовини у великому розмірі.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 17 лютого 2016 року, приблизно о 09:20, перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь біля в`їзду до с. Високе Михайлівського району Запорізької області, діючи умисно з корисливих мотивів, достовірно знаючи про психотропні властивості метамфетаміну та про заборону його обігу, діючи повторно, незаконно передав ОСОБА_2 , реальні анкетні дані якого змінені, полімерний пакет, в якому знаходилась психотропна речовина - метамфетамін. Відповідно до висновку експерта № 1/8.6/380 від 18 березня 2016 видана ОСОБА_2 речовина є психотропною речовиною - метамфетаміном, масою 3,1126 грами, яка відповідно до таблиці № 2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01 серпня 2000 року визнається великим розміром.
Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України як збут психотропної речовини у великому розмірі, вчинений повторно.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 01 червня 2016 року приблизно о 09:45, перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь біля в`їзду до с. Високе Михайлівського району Запорізької області, діючи умисно з корисливих мотивів, достовірно знаючи про психотропні властивості метамфетаміну та про заборону його обігу, діючи повторно, незаконно передав ОСОБА_2 , реальні анкетні дані якого змінені, полімерний пакет, в якому знаходилась психотропна речовина - метамфетамін. Відповідно до висновку експерта № 680 від 02 червня 2016 видана ОСОБА_2 речовина є психотропною речовиною - метамфетаміном, масою 5, 203 грами, яка відповідно до таблиці № 2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01 серпня 2000 року визнається великим розміром.
Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України як збут психотропної речовини у великому розмірі, вчинений повторно.
Отже, дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: збут психотропної речовини у великому розмірі, вчинений повторно.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що суд безпідставно вказав про недопустимість всіх доказів, наданих стороною обвинувачення у зв`язку з проведенням розслідування злочинів ( епізодів 17 лютого та 01 червня 2016 року) без внесення відомостей до ЄРДР; наявності провокації під час проведення негласних слідчих дій; не здійснення прокурором відкриття певних матеріалів провадження. Вважає доводи судів першої і апеляційної інстанції щодо недопустимості доказів обвинувачення необґрунтованими та невмотивованими. З вказаних мотивів, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_1 - адвокат Багаура О.В. просить залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу частково, захисник Багаура О.В. заперечував проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Роз`яснення суворого додержання, закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п. 18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, пославшись на те, що стороною обвинувачення, всупереч вимог ст. 92 КК України не доведено, що останній збував повторно психотропні речовини у великому розмірі та не надано суду доказів на спростування доводів обвинуваченого і доказів на підтвердження його винуватості.
Суд першої інстанції, даючи у вироку оцінку наявним у кримінальному провадженні доказам послався на те, що досудове розслідування кримінальних правопорушень від 17 лютого 2016 року та 01 червня 2016 року було проведено фактично без внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Не потрібно окремо вносити відомості отримані з різних джерел, заяв, повідомлень про вчинення одного і того самого кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування кримінального правопорушення за фактом незаконного збуту психотропної речовини, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України відомості щодо якого були внесені до ЄРДР 5 січня 2016 року (т. 1 а.п.154), була проведена оперативна закупка психотропної речовини 26 січня 2016 року.
Надалі, 17 лютого 2016 року і 01 червня 2016 року знову були проведені оперативні закупки. Тобто, слідчий і прокурор отримали відомості про вчинення інших окремих кримінальних правопорушень.
Окрім того, діяння ОСОБА_1 за епізодами від 17 лютого 2016 року і 01 червня 2016 року були кваліфіковані за ознакою повторності,як вчинені особою, яка вже вчинила тотожний або однорідний злочин. Проте ні слідчим, ні прокурором, в порушення вимог ст. 214 КПК України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, не були внесені окремі відомості до Реєстру про кримінальне правопорушення вчинене 17 лютого 2016 року і 01 червня 2016 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції про те, що у зв`язку з невнесенням відомостей до ЄРДР щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та вчинених 17 лютого і 01 червня 2016 року, докази обвинувачення за епізодами від 17 лютого та 01 червня 2016 року, надані стороною обвинувачення на підтвердження обставин, які мають значення для кримінального провадження, отримані не в порядку, встановленому КПК України, були визнані недопустимими.
За вказаних обставин, на переконання колегії суддів, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючою ознакою "повторність" за епізодами 17 лютого та 01 червня 2016 року є обґрунтованими.
Тому доводи прокурора в цій частині касаційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Проте, є слушними посилання прокурора на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону.
Так, статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).