Постанова
Іменем України
27 червня 2019 року
м. Київ
справа № 736/710/16-к
провадження № 51-8399 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Ємця І.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120162270150000196, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тарнов, Польща, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст.76 КК України.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2018 року рішення місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання. ОСОБА_1 за ч.4 ст. 296 КК України призначено покарання, із застосуванням ст.69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 29 квітня 2016 року близько 23:00 год. у м. Корюківка Чернігівської області, неподалік магазину "Перлина", перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушив громадський порядок, зневажаючи загальноприйняті правила і норми поведінки у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно, умисно здійснив два неприцільні постріли із пневматичного пістолету по вантажному автомобілю марки "ІВЕКО", ударом ноги пошкодив ліхтар автомобіля. Безпричинно нецензурно лаявся до ОСОБА_2, направив на обличчя потерпілої пневматичний пістолет, здійснив постріл, спричинивши останній ушкодження правої виличної ділянки, яке відноситься до категорії легких.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м`якості, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд за наявності лише однієї пом`якшуючої обставини - щире каяття, прийняв рішення про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Касаційні доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості є неприйнятними, з огляду на таке.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.