Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 758/708/16-ц
провадження № 61-23095св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В. В. (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1757-0201018/ФКВ-08, згідно якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 15 207 доларів США на строк з 27 серпня 2008 року до 26 серпня
2015 року під 11% річних за весь час фактичного користування вказаними коштами. 30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь АТ "Дельта Банк". ТОВ "Український промисловий банк" свої зобов`язання за кредитним договором від 27 серпня 2008 року
№ 1757-0201018/ФКВ-08 виконав належним чином, а відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 96 363,30 грн, з яких:
52 671,33 грн заборгованість за кредитом; 10 385,06 грн заборгованість за відсотками; 6 905,71 грн комісія; 24 945,44 грн пеня; 1 138,69 грн сума за ставкою 3% від простроченого тіла кредиту; 317,07 грн сума за ставкою 3% від прострочених доходів за кредитом.
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 96 363,30 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 травня 2016 року, не виходячи до нарадчої кімнати, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Національний банк України.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня
2017 року, позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 363,30 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку з відповідача.
У червні 2017 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_2, подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванні всіх обставин справи. Вважає, що позивачем не доведено факт відступлення права вимоги за кредитним договором, ним не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі їй кредитних коштів, а сам розрахунок заборгованості має суперечливий характер. На її думку, Банк не надав до суду доказів, які б підтверджували законність його прав, зокрема кредитором не було підтверджено жодним документом суму нарахованої заборгованості, тому суди не мали законних підстав задовольняти позовні вимоги Банку. Кредитний договір містить умови, які є несправедливими у силу статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ "Дельта Банк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вказано, що доводи відповідача у справі щодо незаконності оскаржуваних судових рішень є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим просило залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 27 серпня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ 1757-0201018/ФКВ-08 (а. с. 7-15 том 1).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.5. Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 15 207,00 доларів США з розрахунку 11,00 % річних за весь час фактичного користування кредитом, на строк з 27 серпня 2008 року до 26 серпня 2015 року.
ТОВ "Український промисловий банк" умови вказаного кредитного договору виконало належним чином, а саме надало відповідачу кредитні кошти.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь АТ "Дельта Банк" (а. с. 20-32 том 1).
Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку"
(а. с. 35 том 1).
Станом на 23 грудня 2015 року через неналежне виконання своїх зобовязань за кредитним договором у ОСОБА_1 утворилась кредитна заборгованість у розмірі 96 363,30 грн, з яких: 52 671,33 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 385,06 грн - заборгованість за відсотками; 6 905,71 грн - комісія;
24 945,44 грн - пеня; 1 138,69 грн - сума за ставкою 3% від простроченого тіла кредиту; 317,07 грн - сума за ставкою 3% від прострочених доходів за кредитом (а. с. 18-19 том 1).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.