Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 759/15091/14-ц
провадження № 61-21718св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада
2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", Банк) про захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" було укладено кредитний договір № ML-009/321/2008, згідно якого позичальник отримав у кредит 350 000,00 доларів США для придбання
15 соток землі. Того ж дня між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" укладено договір поруки № PML-009/321/2008/1, а між ОСОБА_1 та ПАТ "ОПТ Банк" було укладено договір іпотеки. Вказані кредитні кошти ОСОБА_1 отримав на споживчі цілі, тому кредит є споживчим. Банк, надаючи йому кредит, не повідомив його у письмовій формі про умови надання кредиту, не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, внаслідок чого позичальник не мав необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про отриманий ним кредит, яка б могла забезпечити свідомий і правильний вибір. Також вказує, що Банк в односторонньому порядку і без повідомлення позивача порушив умови договору та змінював відсоткову ставку за кредитним договором, яка була визначена у договорі у розмірі 5,99% річних + FIDR. Вважає умову кредитного договору про право банку в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку нікчемною з 09 січня 2009 року та такою, що не створює для сторін угоди юридичних наслідків, тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатись без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору. У ПАТ "ОТП Банк" була відсутня індивідуальна ліцензія для надання кредиту в іноземній валюті, що є порушенням статей
524, 533, 632 ЦК України, частини другої статті 189, частини другої статті 198 ГК України, статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті
5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відсутність вказаної ліцензії у відповідача свідчить про недійсність як кредитного договору, так і договорів поруки та іпотеки. Позивачі зазначали, що умови кредитного договору є несправедливими через знецінення національної валюти України, оскільки після девальвації гривні до 8,0 у
2008 році, до 13,0 у 2014 році, і знецінення землі, позичальник не може ні продати землю за купівельну вартість, ні своєчасно платити кредит, а все, що він сплачував, Банк зараховував на штрафні санкції і відсотки. Вказують, що через обставини, які збільшили вартість кредиту, збільшився обсяг відповідальності і поручителя, що є підставою вважати іпотечний договір та договір поруки також недійсними на підставі частини другої статті 548 ЦК України. Угоди, укладені між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", повинні бути також визнані недійсними, оскільки неповідомлення позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про відступлення права вимоги; відсутність у кредитному договорі згоди позичальника на передачу персональних даних та право відступу третім особам. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" при укладанні договору не мав обсягу цивільної дієздатності юридичної особи - не мав ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, на право одержання від боржника іноземної валюти, а відтак не мало права ініціювання звернення стягнення на іпотечне майно з підстав нездійснення боржником валютних операцій.
У зв`язку з викладеним, неодноразово уточнивши позовні вимоги, просили визнати недійсними кредитний договір від 30 травня 2008 року
№ ML-009/321/2008; іпотечний договір від 30 травня 2008 року
№ ML-009/321/2008; договір поруки від 30 травня 2008 року
№ PML-009/321/2008/1, договір факторингу, договір уступки права вимоги, договір купівлі-продажу кредитного портфелю, договір комісії в частині передачі прав вимоги до ОСОБА_2 та здійснити одностороннє розірвання кредитного договору та договору поруки. Також просили зупинити нарахування пені, відсотків, штрафних санкцій за договором про надання кредиту з моменту останньої оплати за квитанціями; виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис № 2338 про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором, зобов`язати позивача повернути до ПАТ "ОТП Банк" у натурі все, що було ним отримано на виконання кредитного договору; зобов`язати ПАТ "ОТП Банк" повернути позивачам у натурі все, що ним було отримано на виконання договору про надання кредиту, за іпотечним договором, а також рухоме і нерухоме майно, незаконно вилучене виконавчою службою в рахунок виконання кредитного договору.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада
2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від
24 січня 2017 року, в задоволені позову відмовлено у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані тим, що зазначені позивачами обставини для визнання договорів недійсними не ґрунтуються на вимогах закону та не порушують принципу справедливості цивільно-правових відносин, які склалися між сторонами. При підписанні оспорюваних договорів кредиту, поруки та іпотеки позивачі погодилися з їх умовами та не заперечували проти надання кредиту в іноземній валюті - доларах США. До моменту підписання кредитного договору позивач був повідомлений про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що підтверджується його особистим підписом на спірному кредитному договорі. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання кредитного договору недійсним на підставі статті 652 ЦК України. Доводи позивачів щодо неправильності нарахування розміру відсотків та в більшому розмірі, не мають правового значення у справі про захист прав споживачів. Положення кредитного договору про встановлення плаваючої відсоткової ставки, яка складається з фіксованого процента + FIDR, не можна вважати несправедливими, оскільки така відсоткова ставка прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору. Також відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, факторингу, договору купівлі-продажу кредитного портфелю, договору комісії в частині передачі прав вимоги до ОСОБА_2
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, оскільки не перевірили, чи дійсно відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним через наявність обману в діях Банку. Зазначає, що він не мав спеціальних знань для укладення та належного розуміння умов укладеного між ним та Банком кредитним договором. Також вказував, що судами обох інстанцій не було проведено бухгалтерсько-економічної експертизи, про призначення якої неодноразово заявлялося клопотання зі сторони позивача. Суди обох інстанцій надали перевагу одним доказам над іншими. На його думку, при ухваленні рішення поза увагою суду залишилася та обставина, що відповідачем неправомірно нараховувалися підвищені відсотки на кредит.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що анкетою-заявою фізичної особи на отримання кредиту та своїм підписом у ній ОСОБА_1 підтвердив, що Банк надав йому в письмовій формі та в повному об`ємі інформацію, передбачену пунктом 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (а. с. 87 том 1).
30 травня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір
№ ML-009/321/2008, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в розмірі 350 000,00 доларів США на купівлю нерухомого майна із сумою першочергового внеску 8,97% вартості нерухомого майна у відповідності до Договору купівлі-продажу з датою остаточного повернення кредиту 30 травня 2017 року. Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процента ставка (фіксований відсоток 5,99% + FIDR). Повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.
30 травня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) № PML-009/321/2008/1, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його зобов`язань, що виникли за кредитним договором № ML-009/321/2008, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як іпотекодавець передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 15-20 том 1).
В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2008 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-009/321/2008, згідно якого поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.