Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 1519/2-1657/11
провадження № 61-48912 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом та третя особа за обʼєднаним позовом -ОСОБА_1,
відповідач за первісним та обʼєднаним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа за первісним позовом - Одеська міська рада,
позивач за обʼєднаним позовом- Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У жовтні 2007 року ОСОБА_3, правонаступником якої є
ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, та ОСОБА_5, третя особа - Одеська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованої споруди.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником 1/2 частини домоволодіння № АДРЕСА_1, власниками іншої 1/2 частини якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, знаходиться у спільному користуванні сторін.
У липні 2007 року відповідачі розпочали будівництво одноповерхового капітального будинку, комори, паркану, внаслідок чого у її частині будинку стало темно, споруди закривають природне освітлення, затіняють насадження, що унеможливлює користування прилежною до її частини будинку земельною ділянкою за її цільовим призначенням. Крім того, спірна земельній ділянка використовується відповідачами для розміщення будівельного сміття.
Посилаючись на наведене, позивач просила зобовʼязати відповідачів усунути перешкоди у користуванні її власністю шляхом знесення самовільно споруджених одноповерхового капітального житлового будинку, комори, паркану.
У листопаді 2007 року ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_1, про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.
На обгрунтування зустрічних позовних вимог зазначали, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, що перебуває у спільному користуванні співвласників, становить 521,00 кв. м. Починаючи приблизно з 1970 року вздовж вказаної земельної ділянки було встановлено паркан, яким було фактично поділено земельну ділянку між співвласниками домоволодіння, що свідчить про те, що між ними склався сталий порядок користування нею.
Посилаючись на те, що у 2005 році родина Нападовських змістила існуючий паркан на частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні родини ОСОБА_2, на 35-40 см вздовж всієї довжини спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 просив встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1,з урахуванням порядку користування, що склався станом на 22 лютого 1980 року.
У грудні 2007 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_1, про зобовʼязання знести самовільно збудовані споруди.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачі самочинно, без оформлення проектної документації збудували на земельній ділянці по АДРЕСА_1 одноповерхову капітальну будівлю, прибудову та сарай, що підтверджується актом обстеження від 04 листопада 2007 року, складеним представниками органу самоорганізації населення мікрорайону "Ленінський", повідомленням Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від
12 листопада 2007 року № 2084 та технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 станом на
13 вересня 2007 року, виготовленим Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обʼєктів нерухомості".
Посилаючись на наведене, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради просила зобовʼязати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самочинно збудовані споруди.
Правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 є ОСОБА_1, правонаступником померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року
ОСОБА_4 - ОСОБА_2
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2011 року позов Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_6 задоволено частково.
Зобовʼязано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести самочинно збудовані прибудову, визначену у технічній документації під літ. "А-4", житлову споруду, визначену під літ. "Е", сарай літ. "Ж" та забор № 2-5 по АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що домоволодіння № 3 по АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності
ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, і складається з однієї камʼяної житлової будівлі, житловою площею 58,60 кв. м та надвірних споруд: вбиральні під літ. "Д", сараю з погребом під літ. "В", вбиральні під літ. "Г", прибудови під літ. "в", огорожі - № 1-5, мостіння - І, цистерни - ІІ, розташованих на земельній ділянці площею 520,00 кв. м. Зазначене домоволодіння між співвласниками у натурі не розподілене, договору про порядок користування ним не укладено. Оскільки до участі у справі не залучено співвласника ОСОБА_7, доказів її смерті не надано, суд першої інстанції за такого складу учасників справи, вважав неможливим вирішення спору про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.
Задовольняючи вимоги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_6 про зобовʼязання відповідачів знести самовільно збудовані споруди по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку № 7834/13647 судової будівельно-технічної експертизи від 17 січня 2011 року, самовільно збудовані
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибудова, визначена у технічній документації під літ. "А-4", житлова споруда, визначена під літ. "Е", і сарай
літ. "Ж", не відповідають будівельно-технічним та протипожежним вимогам.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2011 року у частині залишення без задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 521,00 кв. м по АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до належних кожному із співвласників по 1/2 частки домоволодіння.
Виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею
278,00 кв. м, у тому числі із залишками 17,00 кв. м, за рахунок площі вулиці, що відображена у додатку № 2 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року
№ 10258.
Виділено у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 260,00 кв. м, що відображена у додатку № 3 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року
№ 10258.
У решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 серпня
2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2015 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 09 серпня 2011 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку залишено без задоволення.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що землекористувач має право на усунення перешкод у користуванні та встановлення порядку користування тією земельною ділянкою, яка йому належить або якою він користується згідно із законом, а не чужою земельною ділянкою.
Договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 підтверджується правомірність користування співвласниками домоволодіння № АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 520,00 кв. м, у той час як згідно схематичного плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 та плану присадибної земельної ділянки від 07 березня 1980 року, а також рішення Ільчівської районної Ради народних депутатів від 19 липня 1985 року за вказаним домоволодінням значиться вже земельна ділянка площею 521,00 кв. м, а експертним дослідженням № 10258 від 23 грудня 2013 року встановлено, що у фактичному користуванні співвласників перебуває земельна ділянка площею 538,00 кв. м. З огляду на те, що у фактичному користуванні співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебуває земельна ділянка площа, якої є більшою від тієї, що надана їм у постійне користування за договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки по АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку.
Крім того, розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі Одеської міської ради, яка є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, наданої сторонам у постійне користування для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а апеляційний суд, у межах визначених статтею 367 ЦПК України повноважень, позбавлений можливості залучити її до участі у справі та вирішити спір.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1, у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким встановити порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 521 кв. м, по АДРЕСА_1, між співвласниками ОСОБА_1 з часткою - 1/2 домоволодіння та ОСОБА_5 - з часткою 1/2 домоволодіння.
Виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею
278,00 кв. м, у тому числі із залишками 17,00 кв. м, за рахунок площі вулиці, що відображена у додатку № 2 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року
№ 10258.
Виділити у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 260,00 кв. м, що відображена у додатку № 3 висновку експертизи від 23 грудня 2013 року
№ 10258.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні позову про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку, суд апеляційної інстанції фактично залишив без вирішення спір щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, що перебуває у спільному користуванні сторін. Відхиляючи висновок судової будівельно-технічної експертизи від
23 грудня 2013 року № 10258, апеляційний суд не звернув увагу, що його виготовлено на підставі технічного паспорту на домоволодіння № АДРЕСА_1 від 13 вересня 2007 року, згідно якого земельна ділянка площею 521,00 кв. м, розподілена між фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наступним чином: у користуванні ОСОБА_1, з часткою 1/2 домоволодіння, знаходиться земельна ділянка площею 278,00 кв. м, у тому числі залишки 17,00 кв. м за рахунок площі вулиці, у фактичному користуванні ОСОБА_5, з часткою 1/2 домоволодіння, - земельна ділянка площею 260,00 кв. м. Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, попередньому землекористувачу ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради депутатів трудящих від 25 червня 1957 року № 757 "Про відвід земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво" є документом, що підтверджує правомірність користування співвласниками будинку, земельною ділянкою площею 520,00 кв. м, на якій він розташований, а тому зважаючи на наведене та ураховуючи, що сторони не ставили питання про передачу їм у приватну власність спірної земельної ділянки, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про визначення порядку користування нею.
Оскільки предметом позову є визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками одного житлового будинку - ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у межах земельної ділянки, що перебуває у їх постійному користуванні з 1957 року, вважала безпідставними висновки суду про порушення за наслідками вирішення спору прав та інтересів Одеської міської ради, якій як учаснику справи було достеменно було відомо про наявність вказаного спору у провадженні суду.
Крім того, апеляційний суд не мав визначених процесуальним законом підстав для перегляду рішення суду першої інстанції у повному обсязі та його скасування, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції лише в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування загальною земельною ділянкою, що перебуває у їх спільному користуванні.