Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 461/7330/15-ц
провадження № 61-2746св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року у складі суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Алєксєєва Ганна Миколаївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна, Іващук Гаррі Андрійович,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності та витребування майна.
Зазначала, що квартира АДРЕСА_1 належала її двоюрідній сестрі - ОСОБА_4 - та вибула з володіння власника поза її волею. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Вона прийняла спадщину після смерті своєї двоюрідної сестри ОСОБА_4, оскільки на час смерті ОСОБА_4 проживала разом з нею у її помешканні. Вона є єдиним спадкоємцем. Разом з тим, оформити належним чином право власності на спадщину та реально вступити у володіння квартирою не змогла, оскільки ОСОБА_5 в травні 2002 року за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 заволоділа майном спадкодавця. Так, 16 травня 2002 року, діючи від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 продала спірну квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 . Цього ж дня вказана квартира згідно договору купівлі-продажу від 16 травня 2002 року була перепродана ОСОБА_7, який в свою чергу продав вказану квартиру ОСОБА_8 Наведені факти встановлені вироком Галицького районного суду від 29-30 грудня 2010 року, яким ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частинами другою, четвертою статті 190, частиною третьою статті 358 КК України.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить поновити їй строк звернення до суду, визнати її спадкоємцем ОСОБА_4 та факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_4 ; визнати недійсною довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. 08 травня 2002 року, зареєстровану за реєстровим номером № 1851, на підставі якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатися її майном, як таку, що видана внаслідок шахрайських дій; визнати її власником квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року (у складі судді Государського А. В.) позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом за захистом порушених прав. Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсною довіреність, посвідчену 08 травня 2002 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., зареєстровану за реєстровим №1851. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 в травні 2002 року за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4 заволоділа майном спадкодавця. Так, 16 травня 2002 року, діючи від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 продала спірну квартиру за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 . Цього ж дня вказана квартира згідно договору купівлі-продажу від 16 травня 2002 року була перепродана ОСОБА_7, який в свою чергу продав вказану квартиру ОСОБА_8 Наведені факти встановлені вироком Галицького районного суду від 29-30 грудня 2010 року, яким ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого частинами другою, четвертою статті 190, частиною третьою статті 358 КК України. Крім того, 28 березня 2006 року ОСОБА_8 зареєстрував у Львівському обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" право власності на спірну квартиру та згідно договору купівлі-продажу від 04 квітня 2006 року відчужив її ОСОБА_3 Із протоколу допиту свідка від 23 листопада 2005 року встановлено, що ОСОБА_8 у травні 2005 року довідався, що придбана ним квартира перебуває під арештом з приводу порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій. Незважаючи на те, що на момент відчуження квартири ОСОБА_8 знав, що вказана квартира знаходиться під арештом і щодо квартири є претензії третіх осіб, відчужуючи спірну квартиру ОСОБА_3, свідчив, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення; щодо квартири відсутні судові спори; внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та інтересів третіх осіб; обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири немає. Таким чином, заслуговують на увагу твердження відповідача, що він є добросовісним набувачем квартири.Враховуючи те, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_4 всупереч її волі як власника внаслідок злочинних дій щодо неї, вчинених ОСОБА_5, що підтверджується відповідним вироком Галицького районного суду м. Львова, котрий вступив в законну силу, таке майно може бути витребуване від добросовісного набувача. Довіреність, на підставі якої ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатися її майном, як і договір купівлі-продажу, посвідчений 16 травня 2002 року, за яким ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 продала квартиру ОСОБА_6, є нікчемними правочинами, а відтак не створюють правових наслідків в силу положень закону, оскільки порушують публічний порядок.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна квартира є обтяженою, а саме: вона виступає предметом іпотеки за договором від 03 червня 2014 року, укладеним між громадянином Нідерландів ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . У матеріалах справи також міститься клопотання про залучення ОСОБА_9 до участі у справі з метою захисту його прав як іпотекодержателя спірного майна, в задоволенні яких судом відмовлено під час судового засідання, яке відбулося 21 грудня 2016 року, що підтверджується журналом судового засідання. Іпотекодержатель має бути залучений до участі у справі. Суд не залучив до участі у справі іпотекодержателя, а також не вирішив питання про процесуальний статус ОСОБА_5, проте вирішував питання про визнання недійсною довіреності, виданої на її ім`я. Також, вирішуючи позовні вимоги, що випливають із спадкових відносин, поза увагою суду залишилось те, що належним відповідачем у такій категорії спорів при відсутності інших спадкоємців, що має місце в даному випадку, є відповідна територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Крім того, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, представник ОСОБА_1 . - ОСОБА_2, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_4 всупереч її волі внаслідок злочинних дій щодо неї, вчинених ОСОБА_5, а тому підлягає витребуванню на підставі статті 388 ЦК України. Висновок апеляційного суду про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Такий висновок суперечить змісту статей 1268, 1269 ЦК України, де зазначено, спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Оскільки на момент відкриття спадщини вона постійно проживала із спадкодавцем, а тому прийняла спадщину, то встановленню підлягає факт прийняття нею спадщини. Орган місцевого самоврядування не підлягає залученню до участі у справі, оскільки майно вибуло із власності спадкодавця до його смерті. Вирішення справи не впливає на права ОСОБА_5, оскільки обставини щодо неї встановлено вироком суду. Крім того, ОСОБА_3 приховував обставини щодо передачі ним спірної квартири в іпотеку та необхідність залучення до участі у справі іпотекодержателя.
01 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій