Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 635/7428/15-ц
провадження № 61-33252св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Бобко Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Малінської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності за законом, посвідченого Другою харківською державною нотаріальною конторою 07 серпня 2014 року за № 1-642. Інша 1/2 частини цього будинку належить її бабі ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою харківською державною нотаріальною конторою 31 липня 1969 року за № 1474. У її баби було дві дочки, її мати ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Пісочин Харківського району Харківської області померла її баба ОСОБА_4, яка залишила заповіт, за яким все належне їй майно на момент смерті заповідала своєму онуку ОСОБА_2 . Після смерті її баби ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частини вказаного житлового будинку. У встановлений законом строк для прийняття спадщини, дочки померлої та онук подали до Другої харківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на момент смерті баби були непрацездатні за віком та мали право на обов`язкову частку у спадщині - не менше двох третіх часток, які б належали їм при спадкуванні за законом, тобто обов`язкова частка становить 1/4, але ні її мати, ні відповідачі свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не отримували. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5, заповіту вона не залишила. Після її смерті залишилась спадщина на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом стали вона та її батько ОСОБА_6 , який прийняв спадщину фактично, так як на момент смерті дружини був зареєстрований у спадковому будинку разом із нею. ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Пісочин Харківського району Харківської області помер її батько ОСОБА_6, заповіту він не залишив. Після його смерті залишилася спадщина 1/6 частини вказаного житлового будинку. Вважає, що вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті померлого батька, оскільки прийняла спадщину шляхом подачі до Другої харківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, так як нею не подано документ, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно. Відповідачі приховують документи на спадкове майно та не дають згоду на оформлення спадщини. Протягом двадцяти років спадковим майном не цікавляться, господарський догляд не здійснюють, оплату комунальних послуг та інших податків не сплачують. Свідоцтво про право на спадщину відповідачі не отримували.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями житловою площею 70,80 кв. м, загальною - 105,80 кв. м у порядку спадкування за законом після смерті батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про усунення від спадкування.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 бажає отримати обов`язкову частку в будинку, яка раніше належала їй та його покійній бабі ОСОБА_4 . Зазначив, що за життя ОСОБА_4, батьки ОСОБА_1 та сама вона не тільки ухилялись від утримання та допомоги спадкодавцю, а й навмисно з метою вижити спадкодавця знущались над нею, постійно безпідставно ображали її, не давали брати воду зі своєї криниці, не дивлячись на її прохання, у якої не було своєї криниці, розібрали дворову вбиральню при відсутності вбиральні в частині будинку ОСОБА_4 , не дозволяли користуватись льохом, у будівництві якого баба приймала участь.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив усунути ОСОБА_1 від права на спадкування 1/9 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, житловою площею 70,80 кв. м, загальною - 105,80 кв. м у порядку спадкування за законом після смерті її батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року, з урахуванням ухвали Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року про виправлення описок, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини житлового будинку житловою площею 70,80 кв. м, загальною - 105,80 кв. м із надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами спадкової справи. Крім того, позивач частково отримала спадщину після смерті батька, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 серпня 2014 року, посвідчене державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Омельницькою Н. В. на 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті своєї ОСОБА_4, а тому у неї було обов`язку з її утримання у розумінні вимог статті 528 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, у зв`язку із чим, позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними. ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_6 (батька позивача) обов`язку з утримання своєї матері ОСОБА_4 , підтвердженого у судовому порядку, що є необхідною умовою для застосування частини другої статті 528 ЦК України у редакції 1963 року.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячнийстрок звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте свідоцтво про право на спадщину не отримала з причин, які не залежать від неї, а отже, за відсутності у неї правовстановлюючих документів, правильними є висновки про визнання за нею права власності на спадкове майно. Належних та допустимих доказів для усунення від права на спадкування ОСОБА_1 після смерті її батька, виходячи з вимог частини 5 статті 1224 ЦК України, матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції, крім пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх не надано.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_4 вже давно померла ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а ОСОБА_1, зловживаючи своїм правом, бажає привласнити собі майно не дивлячись на її нелюдське відношення до бабусі при житті.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.