Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 760/3298/17
провадження № 61-24998св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року у складі судді Шереметьєвої Л. А.та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Міністерства оборони України 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з січня 1966 року до грудня 1984 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР.
При виконанні службових обов`язків у нього з`явилися та загострилися численні хвороби, пов`язані з проходженням військової служби, внаслідок чого йому встановлено третю групу інвалідності безстроково.
Зазначав, що він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває біль, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.
Вважав, що у зв`язку з неможливістю відновити свій стан здоров`я, який пов`язаний із проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів позивач не надав доказів протиправних винних дій відповідача у завданні йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та шкодою.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України (його посадових осіб), причинний зв`язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди.
Крім того, суд зазначив, що позивач не був військовослужбовцем Збройних Сил України або іншого утвореного відповідно законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, так як проходив військову службу у період існування Української Радянської Соціалістичної Республіки, коли Збройні Сили України та інші військові формування створені не були. Збройні Сили України утворені лише 06 грудня 1991 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували норми статті 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної та майнової шкоди, яке проводиться у встановленому законом порядку. Обставини, на які він посилався на обґрунтування позовних вимог, є доведеними.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Надходження справи до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу № 760/3298/17 передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з січня 1966 року до грудня 1984 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах СССР, під час проходження якої отримав захворювання, а саме: виразкову хворобу - виразка цибулини 12-палої кишки.
Відповідно до акта медико-соціальної експертної комісії від 25 серпня 2005 року АД № 030165 ОСОБА_1 установлена третя група інвалідності у зв`язку з хворобою, яка пов`язана з проходженням військової служби.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з отриманими захворюваннями та інвалідністю йому завдана моральна шкода, яку просив стягнути з відповідача.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.