Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 210/6117/13-ц
провадження № 61-28154св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11 978 доларів США зі сплатою відсотків за користування коштами, комісії та інших витрат на умовах, встановлених договором, із терміном дії договору до 01 лютого 2013 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 02 лютого 2006 року між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір поруки №KRHCAU01140001/1.
Позивач вказував, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 21 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 5 775,67 доларів США, що еквівалентно 46 147,60 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість в розмірі 5 775, 67 доларів США, що за курсом НБУ від 21 червня 2013 року складає 46 147, 60 грн та судові витрати.
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що банк невірно тлумачить умови кредитного договору в частині сплати 0,13 % від суми виданого кредиту, оскільки щомісячна сплата комісії у розмірі 0,13 % стосується дострокового погашення кредиту у відповідності до пункту 3.11 договору. Крім того відповідачі не повідомлялися про підвищення відсоткової ставки за договором.
ОСОБА_1 просила:
визнати виконаними нею в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року;
визнати припиненою дію договору застави рухомого майна № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року;
стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" 3 855,60 грн набутих банком без достатньої правової підстави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року у складі судді: Костенко В. В. у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не доведений обсяг заборгованості за кредитним договором з урахуванням наданих платежів по погашенню кредиту у загальному розмірі 11 191,85 доларів США.
При відмові у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 не довела факт виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2015 року в складі судді: Костенко В. В. резолютивну частину рішення суду від 21 серпня 2015 року доповнено абзацом: "Судові витрати за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми віднести за рахунок держави".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року у частині відмови АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк", заборгованість за кредитним договором № KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року станом на 21 червня 2013 року у розмірі 3 444 доларів США, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 2 816,45 доларів США та заборгованості по відсотках - 627,55 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні зустрічних позовних вимог до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, договору застави припиненим, стягнення грошової суми залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у зв`язку із невиконанням у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором у відповідачів утворилась заборгованість. Оскільки згідно розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки при визначенні загальної заборгованості є незмінним 12 % за користування кредитними коштами протягом усього строку дії кредитного договору і матеріали справи не знайшли свого документального підтвердження про зміну АТ КБ "ПриватБанк" відсоткової ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору KRHCAU01140001 від 02 лютого 2006 року та збільшення її з 12 % до 14,04 %, то суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав припинення поруки у зв`язку зі збільшенням обсягу зобов`язання. Враховуючи, що ОСОБА_1 не довела факт виконання кредитних зобов`язань у повному обсязі, а також те, що згідно розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки при визначенні загальної заборгованості є незмінним 12 % за користування кредитними коштами протягом усього строку дії кредитного договору, апеляційний суд зробив висновок про залишення рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічного позову без змін.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року виправлено за ініціативою суду описку допущену у резолютивній частині скороченого тексту постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року у справі. Замість заборгованості у розмірі 5 068,83 доларів США, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 3 651,67 доларів США та заборгованості по відсотках -1 417,16 доларів США, зазначено вірний розмір заборгованості 3 444 доларів США, яка складається із 2 816,45 доларів США - заборгованості за кредитом та 627,55 доларів США - заборгованість за відсотками.
Аргументи учасників справи
У квітні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, подали касаційну скаргу, в якій просять оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк не має права встановлювати платежі, які здійснює на власну користь, в тому числі й комісію. З моменту вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, стягувати можна лише 3% річних. Допущені порушення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Відсотки за порукою були збільшені в односторонньому порядку, а тому вона має бути припиненою. Заборгованість за кредитним договором погашена.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 02 лютого 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № KRHCAU01140001. Згідно умов укладеного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у вигляді не відновлюваної кредитної лінії у розмірі 11 978,00 доларів США для придбання автомобіля, а також у розмірі 4 779,31 доларів США на сплату страхових платежів у на строк до 01 лютого 2013 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено 02 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір застави рухомого майна № KRHCAU01140001. За умовами якого заставодавець ОСОБА_1 передала заставодержателю АТ КБ "ПриватБанк" транспортний засіб Chevrolet АВЕО, випуску 2006 року, типу легковий седан В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено між банком та ОСОБА_2 договір поруки № KRHCAU01140001/1 від 02 лютого 2006 року, яка поручилась перед кредитором АТ КБ "ПриватБанк" за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором та зобов`язалась відповідати солідарно у тому ж розмірі, що і боржник.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.