Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 372/2479/15-ц
провадження № 61-11170св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, Козинська селищна рада,
третя особа - Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у складі судді Зінченка О. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2016 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Воробйової Н. С., Березовенко Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування договору дарування, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 1997 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,105 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Козинської селищної ради від 25 грудня 1996 року № 113/15. Відповідач ОСОБА_2, яка є суміжним землекористувачем, встановила паркан, захопивши частину належної позивачу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0154 га, що підтверджується актом земельної комісії Козинської селищної ради від 11 липня 2014 року.
Згідно з договором дарування від 21 жовтня 2004 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0432 га, розташовану по АДРЕСА_2, та земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_3, які належали ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 01 лютого 1996 року.
Вказувала, що земельна ділянка площею 0,085 га була передана у приватну власність ОСОБА_6 на підставі рішення Козинської селищної ради народних депутатів від 27 вересня 1995 року № 69/39, а земельна ділянка площею 0,0432 га - на підставі рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради народних депутатів від 25 травня 2000 року № 54/100.
Позивач вважає, що земельна ділянка площею 0,0432 га передана у власність ОСОБА_6 Козинською селищною радою без належних правових підстав, оскільки станом на 2000 рік вона вибула із земель селищної ради та перебувала у власності ОСОБА_7
У подальшому відповідно до заяви позивачки до участі у справі залучено Козинську селищну раду як співвідповідача.
З урахуванням збільшення позовних вимог, ОСОБА_5 просила поновити їй строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 25 травня 2000 року № 54/100 про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0432 га по АДРЕСА_2, визнати недійсним договір дарування від 21 жовтня 2004 року в частині дарування ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0432 га по АДРЕСА_2, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0432 га, яка розташована по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_2, і скасувати його державну реєстрацію.
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, в якому просила визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданий 25 грудня 1997 року на ім`я ОСОБА_8, і скасувати його державну реєстрацію.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_5 не здійснила погодження меж із суміжним землекористувачем ОСОБА_6, оскільки у державному акті на право приватної власності на землю, виданому на ім`я ОСОБА_8, в описі меж зазначено, що суміжним землекористувачем від точки "Б" до "В" є ОСОБА_9, а від точки "В" до "Г" є ОСОБА_10 . На думку ОСОБА_2, ці обставини не відповідають дійсності, оскільки суміжним землекористувачем ОСОБА_7 щодо межі від точок "Б", "В" до "Г" була ОСОБА_6, з якою позивач повинна була погодити межі. Також ОСОБА_2 зазначає, що частина земельної ділянки площею 0,0154 га по АДРЕСА_2 ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_7, а межі були визначені суміжними землекористувачами ще за життя ОСОБА_6
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_7 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовами, оскільки сторонами не доведено факту порушення їхніх майнових прав шляхом накладання спірних земельних ділянок.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відхилені.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, та норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні її позову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору дійшли помилкового висновку про недоведеність накладання земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_2, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження вказаного факту, зокрема акт земельної комісії Козинської селищної ради від 11 липня 2014 року та пояснення ОСОБА_2 та її представника. Висновок апеляційного про те, що позивачка не заявляла клопотання про проведення експертизи, як одна з підстав відмови у позові, має формальний характер та не спростовує зміст акта земельної комісії. Водночас обставини щодо накладення земельних ділянок визнані ОСОБА_2 та її представником, а тому в силу вимог частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягають доказуванню.
У частині позовних вимог за зустрічним позовом рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_7, поданому ОСОБА_2, остання заперечувала проти її доводів, зазначаючи, що оскаржувані судові рішення в частині відмови ОСОБА_11 є законними та обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_4 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, третя особа - Реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання недійсним та скасування рішення ради, визнання недійсним та скасування договору дарування, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цивільну справу № 372/2479/15-ц передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.