Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 372/2028/16-ц
провадження № 61-3687св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М., Олійника В. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
29 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на майно.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 31 липня 2013 року вона та ОСОБА_2 уклали договори дарування нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,2220 га та будинку НОМЕР_1 загальною площею 535,9 АДРЕСА_2 .
Зазначала, що вказані правочини були вчинені нею без вільного волевиявлення та не відповідали її внутрішній волі.
ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2 ввела її в оману щодо обставин та умов укладення договорів і переконала у необхідності укласти їх.
Вона мала на меті відчужити будинок та земельну ділянку з отриманням грошової компенсації його вартості.
При цьому у серпні 2013 року вона та ОСОБА_3 уклали договір відсоткової позики, умовами якого передбачено, що відсотки, нараховані на суму позики та сплачені на її (позивача) користь, будуть використані в якості погашення вартості будинку та земельної ділянки.
Змінивши та доповнивши позовні вимоги, просила визнати недійсними договори дарування земельної ділянки та будинку на підставі статей 225, 229, 230, 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними укладені 31 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори дарування земельної ділянки та будинку АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку та будинок на АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди, врахувавши висновки судово-психіатричного експерта від 09 лютого 2017 року № 5 Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології та судово-психіатричного експерта від 18 жовтня 2018 року № 681 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, виходили з того, що ОСОБА_1 у момент укладення договорів дарування нерухомого майна не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, що є підставою для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили порядок долучення та дослідження письмових доказів, однобічно оцінили докази, надавши переваги доводам і документам, поданим представниками позивача, та проігнорувавши докази, подані нею ( ОСОБА_2 ). Вона була позбавлена права заявити відвід експерту.
Апеляційний суд у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України не зупинив апеляційне провадження у даній справі до ухвалення рішення у справі № 761/42499/18 за її позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину (договору доручення у вигляді довіреності, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5, ОСОБА_6 представляти її інтереси в судах України всіх інстанцій) недійсним.
Суд апеляційної інстанції не розглянув її клопотань від 30 травня 2018 року про витребування доказів та про приєднання доказів до матеріалів справи, у яких вона просила витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_1 кордону у період 2012-2018 років на підтвердження активного способу життя позивача, що спростовує факт наявності в неї психічного захворювання.
Крім того, задовольняючи даний позов, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 просила визнати недійсними оспорені правочини одразу з чотирьох підстав, передбачених статтею 225 ЦК України (у зв`язку з неможливістю усвідомлення значення своїх дій та (або) керування ними), статтею 229 ЦК України (внаслідок помилки), статтею 230 ЦК України (під впливом обману) та статтею 233 ЦК України (під впливом тяжкої обставини), які є взаємовиключними.
Короткий зміст відзиву
Від представника ОСОБА_1. надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими.
Обставини справи
Суди встановили, що 31 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори дарування, згідно з умовами яких позивач передала в дар відповідачу земельну ділянку загальною площею 0,2220 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і житловий будинок АДРЕСА_3 .
Зазначені договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та зареєстровані в реєстрі за № № 8401, 8398.
Висновком судово-психіатричного експерта від 09 лютого 2017 року № 5 Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, складеного на виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2016 року про призначення судово-психіатричної експертизи, встановлено, що ОСОБА_1 на момент підписання 31 липня 2013 року договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року за клопотанням ОСОБА_2 призначено повторну комісійну судово-психіатричну експертизу.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 18 жовтня 2018 року № 681 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 за своїм психічним станом на момент укладення договорів дарування від 31 липня 2013 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.