Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 243/4689/17
провадження № 61-7596св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Жданової В. С., Космачевської Т. В., Курило В. П. та касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року у складі судді Мінаєва І. М. та рішення апеляційного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 ., у якому просила стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 185 320 грн 10 коп., отримані від продажу автомобіля Fiat Linea, та зобов`язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повернути їй речі, які були передані на зберігання.
Вимоги обґрунтовувала тим, що вона була власником автомобіля марки FIAT LINEA, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
02 грудня 2016 року вона видала на ім`я ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження вказаним транспортним засобом.
Того ж дня вона передала йому автомобіль, а також ключі від нього, технічний паспорт, узгодивши, що його продаж буде здійснено за 7 000 доларів США.
Крім того, 02 грудня 2016 року вона передала на зберігання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свої особисті речі, а саме: плазмову панель "Samsung"; мікрохвильову піч "LG"; жіночий одяг, взуття та аксесуари; постільну білизну та дві скатертини ручної роботи.
Укладення договору про зберігання речей зумовлене тим, що вона була вимушена залишити своє постійне місце проживання у місті Горлівка Донецької області у зв`язку з проведенням бойових дій.
У квітні 2017 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 в порядку передоручення видав довіреність на право розпорядження зазначеним автомобілем ОСОБА_4, яка в свою чергу у лютому 2017 року продала його ОСОБА_5 .
Ураховуючи те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не повернули їй майно та не сплатили грошову компенсацію від продажу автомобіля, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд виходив із того, що довіреністю, виданою ОСОБА_1. на ім`я ОСОБА_2, не передбачено обов`язків щодо сплати останнім на її користь грошових коштів; інших договорів між ними укладено не було, тому у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не виникло обов`язку щодо передачі ними грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля.
Суд зазначив, що позивач не довела факту передачі інших речей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо їх повернення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані від продажу автомобіля марки Fiat Linea, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 143 720 грн 24 коп.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Стягуючи з ОСОБА_4 кошти в указаному розмірі, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що після видачі ОСОБА_2 в порядку передоручення довіреності на право розпорядження автомобілем ОСОБА_4, обов`язок щодо продажу автомобіля Fiat Linea, який належав позивачу, та повернення їй грошових коштів за продаж автомобіля перейшов від ОСОБА_2 до ОСОБА_4
Оскільки 04 лютого 2017 року ОСОБА_4 продала спірний автомобіль ОСОБА_5, однак не повернула ОСОБА_1 грошові кошти, отримані за його продаж, позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року в частині відмови у солідарному стягненні коштів за продаж автомобіля з ОСОБА_2 і ОСОБА_4, та в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути речі згідно з переліком, і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4, продаючи автомобіль, діяли від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреностей та усних договорів доручення, тому були зобов`язані вжити заходи щодо передачі їй коштів, одержаних від його продажу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути речі згідно з переліком, судом не надано належної оцінки доказам, які свідчать про факт передачі вказаних речей відповідачам.
У листопаді 2017 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не було досягнуто домовленості щодо передачі останньою грошових коштів автомобіля ОСОБА_1 за проданий йому автомобіль.
У грудні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона не укладала із ОСОБА_1 будь-які договори щодо спірного автомобіля, тому у неї не виникло обов`язку з повернення їй грошових коштів, отриманих від його продажу.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належав автомобіль Fiat Linea, 2009 року випуску, кузов № НОМЕР_2, VIN- НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
02 грудня 2016 року ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила останнього, крім іншого, управляти та розпоряджатися від її імені автомобілем Fiat Linea, реєстраційний номер НОМЕР_1, в тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, комісії, оренди, позички та одержувати належні їй за цими договорами грошові кошти. Довіреність дійсна до 02 грудня 2019 року та видана з правом передоручення.
30 січня 2017 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1 в порядку передоручення, видав на ім`я ОСОБА_4 довіреність щодо права управління та розпорядження (продажу, обміну, здачі в оренду) автомобілем Fiat Linea,реєстраційний номер НОМЕР_1, якою уповноважив останню, зокрема, одержувати за цими договорами грошові кошти, належні ОСОБА_1
04 лютого 2017 року ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_1, уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу спірного автомобіля. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 143 720 грн 24 коп.