Постанова
Іменем України
20 червня 2019 року
м. Київ
справа № 727/6316/14-ц
провадження № 61-18280св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
(суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівці, у складі судді Літвінової О. Г., від 28 березня 2016 року та
на рішення Апеляційного суду Чернівецької області,
у складі колегії суддів: Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк Л. М.,
від 24 листопада 2016 року
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
21 липня 2014 року (дата здачі документів на пошту) публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
(далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5,
ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2005 року між
АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір
№ CVH0AK00060695, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 41 058 доларів США на строк до 27 липня 2012 року. Позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 25 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 16 369, 12 доларів США, що станом на 25 червня 2014 року еквівалентно 194 465, 15 грн, у тому числі: заборгованість за тілом
кредиту - 11 145, 53 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 2 279, 49 долари США, заборгованість
за комісією - 869, 04 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань - 2 075, 06 доларів США.
В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
№ CVH0AK00060695 від 28 липня 2005 року, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 , між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких поручителі несуть солідарну відповідальність із позичальником у разі невиконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором від 28 липня 2005 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 жовтня
2015 року до участі у справі № 727/6316/14-ц в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 .
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнень позовних вимог, викладених в заявах від 19 серпня 2015 року та
від 16 грудня 2015 року, позивач просив суд стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № CVH0AK00060695 від 28 липня 2005 року у розмірі
21 930, 85 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2016 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі
17 164, 80 доларів США за кредитним договором № CVH0AK00060695
від 28 липня 2005 року, яка складається з 11 145, 53 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 4 434, 55 доларів США заборгованості за процентами, 1 584, 72 долари США заборгованості з комісії, а також
90 675, 08 грн пені за період з 05 серпня 2014 року по 05 серпня 2015 року.
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_4
відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник ОСОБА_1, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позичальник солідарно з поручителями мають нести цивільно-правову відповідальність за порушення зобов`язань за кредитним договором. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до
ОСОБА_4 , дружини позичальника, суд виходив із того, що вона не є стороною кредитного договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області
від 24 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діяла в інтересах відповідача ОСОБА_2, задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено. Змінено розподіл судових витрат. В іншій частині рішення Шевченківського районного
суду м. Чернівці від 28 березня 2016 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що стягуючи заборгованість за кредитним договором із поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції не врахував, що внаслідок укладення 28 травня 2012 року між
АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 додаткової угоди до кредитного договору № CVH0AK00060695 було змінено розмір кредитної лінії із
41 058 доларів США на 59 302, 68 доларів США, змінено кінцевий термін погашення кредиту до 05 травня 2017 року, встановлено новий графік погашення кредиту та передбачені нові зобов`язання боржника в разі прострочення або невиконання умов цього договору. Внаслідок збільшення терміну, на який надається кредит, збільшився загальний розмір процентів, що підлягає сплаті за користування кредитом. Такі зміни відбулися без згоди поручителів і призвели до збільшення обсягу відповідальності останніх, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України є підставою для припинення поруки. За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не має права на стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителів, заборгованості за кредитним договором №CVH0AK00060695 від 28 липня 2005 року, оскільки їх порука припинена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 02 березня 2017 року (дата здачі документів на пошту) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 28 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 24 листопада 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи
№ 727/6316/14-цз суду першої інстанції та зупинено виконання рішень Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2016 року та Апеляційного суду Чернівецької області від 24 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року справу за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України
від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), який набув чинності
15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був присутній під час розгляду справи по суті та проголошенні оскаржуваних судових рішень.
ОСОБА_1 вважав, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось питання правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості. Судом апеляційної інстанції відповідачу ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні та проведення економічної експертизи, чим порушено принцип рівності сторін та позбавлено відповідача можливості спростувати надані банком розрахунки.
Також суди першої та апеляційної інстанції при ухвалені судових рішень не врахували протиправність нарахування банком комісії, відсутність підстав для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, та не взяли до уваги, що заочним рішенням Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року за позовом
АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 було звернуто стягнення на заставне майно (автомобіль) для погашення заборгованості за кредитним договором.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 березня 2016 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 24 листопада
2016 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржуються, тому в силу положень статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.
Учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 липня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CVH0AK00060695, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
41 058 доларів США на строк до 27 липня 2012 року із зобов`язанням повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строк та порядку, встановлених кредитним договором. Кредит видано для придбання рухомого майна.
В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № CVH0AK00060695 від 28 липня 2005 року між АТ КБ ПриватБанк" та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2011 року у цивільній справі № 0417/2-4157/2011 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ПАТ "Акцент-Банк" в рахунок погашення заборгованості в сумі 105 858, 32 грн за кредитним договором
№ CVH0AK00060695 від 28 липня 2005 року звернуто стягнення на заставне майно, - автомобіль Mitsubishi Outlander, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
28 травня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності № 5119 від 26 грудня 2011 року діяв ОСОБА_7, було укладено додаткову угоду до кредитного договору № CVH0AK00060695
від 28 липня 2005 року, відповідно до умов якої зменшена сума заборгованості за кредитом на 1 023, 72 доларів США, змінено розмір непоновлювальної кредитної лінії із 41 058 доларів США на 59 302,68 доларів США, змінено кінцевий термін погашення кредиту до 05 травня 2017 року, встановлено новий графік погашення кредиту та передбачені нові зобов`язання боржника в разі прострочення або невиконання умов договору.
ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим згідно розрахунку наданого позивачем, станом
на 05 серпня 2015 року виникла заборгованість, а саме 11 145,53 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 4 434, 55 доларів США заборгованість за процентами, 1 584,72 доларів США заборгованість за комісією,
90 675,08 грн пеня за період з 05 серпня 2014 року по 05 серпня 2015 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Кодексу на момент ухвалення оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України.