ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
Київ
справа №855/198/19
адміністративне провадження №А/9901/147/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Головко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Тарасюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/198/19
за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Літвіної Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
27 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив суд:
- скасувати постанову ЦВК від 24 червня 2019 року №1264 "Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати ОСОБА_5., ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4, висунутих у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" в частині відмови ОСОБА_1 в реєстрації кандидатом у народні депутати України;
- зобов`язати ЦВК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію його кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року разом з іншими документами, з урахуванням висновків суду.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК, відмовляючи в реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати, дійшла безпідставних висновків про наявність у його автобіографії істотних недоліків, що дають підстави вважати її неподаною.
На думку позивача відсутність в автобіографії певних відомостей є неточністю, що підлягає виправленню і не може вважатися недоліком, що спростовує її юридичне значення.
ІІ. Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Довідкою про прийняття документів підтверджується, що до вказаної заяви ОСОБА_1 надав комплект документів, який відповідає переліку, передбаченому пунктами 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Розглянувши вказані документи, ЦВК прийняла постанову від 24 червня 2019 року №1264, якою, серед інших, відмовила ОСОБА_1 в реєстрації кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.
Постанова в оспорюваній частині мотивована тим, що автобіографія ОСОБА_1, приєднана до заяви про реєстрацію кандидатом у народні депутати, не містила обов`язкових відомостей про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, контактний номер телефону, наявність чи відсутність судимості.
Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що встановлений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" перелік відомостей, що має містити автобіографія, є імперативним.
Суд першої інстанції зазначив, що приховування або неусвідомлене незазначення повного переліку обов`язкових відомостей в автобіографії створює потенційну можливість формування у виборців хибного враження про кандидата і не відповідає принципам виборчого права.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що автобіографія, яка містить неповні відомості, незалежно від того, чи був у кандидата умисел їх приховати, є нікчемною, що, в свою чергу, виключає можливість реєстрації особи, яка її подала, кандидатом у народні депутати України.
IV. Провадження в суді апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 29 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати його рішення від 28 червня 2019 року і прийняти нове - про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку незазначення в автобіографії відомостей, перелічених у пунктах 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", є помилковим.
Позивач наполягає на тому, що відсутність указаних відомостей дає підстави стверджувати про наявність в автобіографії неточностей, які, з огляду на положення частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", підлягали виправленню і не могли бути підставою для визнання автобіографії неподаною.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.
V. Джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №4061-VI не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.
VI. Позиція Верховного Суду
Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.
Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (заяви №17864/04 і №21396/04) від 19.07.2007, яка стосувалася дискваліфікації кандидатів у депутати до нижньої палати парламенту РФ унаслідок відсутності у поданих ними документах суттєвих біографічних даних, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлена у національному праві вимога до кандидата у члени державного законодавчого органу надати достовірну інформацію про свою зайнятість відповідає вимогам міжнародного права, адже слугує для того, щоб надати виборцям можливість зробити обґрунтований вибір з урахуванням професійного минулого кандидата на виборну посаду. Запровадження такої вимоги не є свавільним чи необґрунтованим.
Як було встановлено судом першої інстанції, автобіографія ОСОБА_1, подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, не містила відомостей про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, контактний номер телефону, наявність чи відсутність судимості.
У позові позивач наголошує, що вказав посаду та місце роботи, проте через невдале формулювання цієї інформації у членів комісії могло скластись враження про її відсутність. Щодо решти інформації позивач наголошував, що відповідні відомості могли бути з`ясовані шляхом дослідження інших поданих ним для реєстрації документів.
Оцінюючи вказані недоліки, з точки зору їх істотності для цілей реєстрації кандидатом у народні депутати України, Суд керується такими міркуваннями.
Конституцією України та Законом №4061-VI установлені цензи пасивного виборчого права, зокрема громадянство, вік, строк проживання в Україні, відсутність судимості.