ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
02 липня 2019 року
справа №826/10414/16
адміністративне провадження №К/9901/15995/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.
розглянувши в у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант Інвест"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року у складі судді Клименчук Н.М.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
у справі № 826/10414/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант Інвест"
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ПРОЦЕДУРА
У липні 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ант Інвест" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016901201 від 20 травня 2016 року, яким до Товариство застосовано штраф в розмірі 38195,48 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, з мотивів безпідставності його прийняття.
13 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
У червні 2019 року Товариством подана касаційна скарга до Верховного Суду.
10 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу № 826/10414/16 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.
20 червня 2019 року справа № 826/10414/16 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу Товариства не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовою особою відповідача на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 57.2 статті 57, пункту 200.10 статті 200 та у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в ЄРПН ТОВ "Ант Інвест", за результатами якої складено акт від 25 квітня 2016 року №3430/26-51-12-01-09/37856598 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, відповідальність за що передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
На акт перевірки позивачем подані заперечення від 13 травня 2016 року №13-05-2016/1, за наслідками розгляду яких листом від 20 травня 2016 року №4872/10/26-51-12-01-21 позивача повідомлено, що акт від 25 квітня 2016 року №3430/26-51-12-01-09/37856598 складено у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 20 травня 2016 року №0016901201, яким за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 381954,80 грн до позивача застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 38195,48 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлені обставини щодо податкового правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, а саме 31 січня 2016 року позивачем виписано податкові накладні №1 на загальну суму 1860350,99 грн, в тому числі ПДВ - 310058,50 грн, та №2 на загальну суму 431377,77 грн, в тому числі ПДВ - 71896,30 грн.
Податкова накладна від 31 січня 2016 року №1 подана позивачем для реєстрації в ЄРПН 23 лютого 2016 року о 08:28:53 та зареєстрована в ЄРПН за №9022285347, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна від 31 січня 2016 року №2 подана позивачем для реєстрації в ЄРПН 29 лютого 2016 року о 17:17:46 та зареєстрована в ЄРПН за №9025870452, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, подання позивачем на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2 відбулось з пропуском встановленого пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України терміну, що є передбаченою законодавством підставою для застосування визначених пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу штрафних санкцій.
За позицією Товариства, яку позивач доводить впродовж судового розгляду справи в усіх судових інстанціях, реєстрація податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2 відбулось із пропуском встановленого податковим законодавством строку внаслідок зволікання контролюючого органу щодо поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2015 року №263-15 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість анульовано реєстрацію Товариства в якості платника ПДВ.
За наслідком оскарження вказаного рішення про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 03 грудня 2015 року №18390/10/26-15-11-01-22 скасовано рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2015 року №263-15, зареєстроване за №12576/10/26-51-11-01-57 від 27 жовтня 2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Позивач неодноразово звертався до податкового органу з вимогами вжиття невідкладних заходів щодо поновлення Товариству статусу платника ПДВ та відновлення податкового номера платника ПДВ №378565926513.
З листа Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 травня 2016 року №4872/10/24-51-12-01-21 вбачається, що поновлення реєстрації платника ПДВ ТОВ "Ант Інвест" відбулось 19 лютого 2016 року.
ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, доведення факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних, а також зауважено, що відміну анулювання реєстрації платника ПДВ здійснює ДФС України, а позивач не звертався до Державної фіскальної служби України щодо поновлення реєстрації Товариства платником ПДВ, бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо зволікання із поновленням реєстрації Товариства платником ПДВ позивачем не оскаржувалась. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем вчинялись дії з метою виконання покладеного на нього податковим законодавством обов`язку щодо реєстрації у передбачений пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України термін виписаних ним податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2 та контролюючим органом було відмовлено у їх реєстрації з підстав того, що реєстрацію позивача як платника ПДВ анульовано.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У касаційній скарзі позивач зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій принципу презумпції правомірності рішень платника податку, в разі якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів. Товариство на підставі аналізу Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233), наголошує на тому, що цей нормативно-правовий акт взагалі не містить строків, протягом яких Державна фіскальна служба України мала б здійснити відновлення реєстрації Товариства платником ПДВ після скасування рішення про анулювання такої реєстрації. Таке нормативно-правове регулювання призвело до неоднозначного трактування прав та обов`язків контролюючих органів та як наслідок обов`язків платників податків.
Позивач також вказує на те, що при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій не враховано відсутність у Товариства юридичних підстав для можливості оскаржити бездіяльність контролюючих органів та відсутність вини Позивача у порушенні термінів реєстрації податкових накладних. При цьому позивач послався на обставини, які передували порушенню термінів реєстрації податкових накладних, вказавши на спроби зареєструвати податкові накладні (інші ніж у цій справі), за наслідком яких позивач щоразу отримував квитанції про відмову у реєстрації з позначкою "Документ не прийнято" - "Документ не може бути прийнятий - порушення вимог п.201.8 ст.201 ПКУ, а саме: продавець не був платником ПДВ", зауважив, що з моменту скасування рішення про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ (03.12.2015) до заявленої ДФС України дати поновлення в реєстрації (19.02.2016) минуло 78 календарних днів.
Товариство звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто та не надано оцінку додатковим доказам, поданим Товариством, які за позицією позивача вказують на те, що податковий орган при порушеннях зумовлених одними і тими ж умовами, у відносинах з одним і тим же контрагентом, - приймав протилежні рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, відтак Верховний Суд зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів на предмет встановлення певних обставин.
Щодо застосування норм процесуального права
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Нормативне регулювання
За положеннями пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10. цієї статті передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.