ПОСТАНОВА
Іменем України
03 липня 2019 року
Київ
справа №815/5364/16
адміністративне провадження №К/9901/17472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (головуючий суддя: Шевчук О.А., судді: Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.)
у справі № 815/5364/16
за позовом ОСОБА_1
до Одеської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді й стягнення середнього місячного заробітку.
І. Історія справи
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просила:
1) визнати протиправними і скасувати наказ Одеської митниці Державної фіскальної служби України від 17 серпня 2016 року № 868-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", а також наказ від 21 вересня 2016 року № 973-0 "Про внесення змін до наказу Одеської митниці Державної фіскальної служби України від 17 серпня 2016 року № 868-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";
2) поновити позивача на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці Державної фіскальної служби України;
3) стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби України на її користь середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, позивач вказує, що помилка при декларуванні товару відбулася не з її вини, а через відсутність інформації щодо змін до Податкового кодексу України в автоматизованій системі митного оформлення "Інспектор 2006", яка входить до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, та використовується працівниками митниці при декларуванні імпортованого товару. Водночас, інформування працівників митниці про внесення змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України) було здійснено під час перебування позивача у відпустці. Крім того, звільнення позивача відбулося під час перебування її на лікарняному (тимчасової непрацездатності).
Одеський окружний адміністративний суд своєю постановою від 2 грудня 2016 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним і скасував наказ Одеської митниці ДФС від 17 серпня 2016 року № 868-0 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Визнав протиправним і скасував наказ Одеської митниці ДФС від 21 вересня 2016 року № 973-о "Про внесення змін до наказу Одеської митниці ДФС від 17 серпня 2016 року № 868-0 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Поновив ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС. Стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21538,40 грн.
Судове рішення обґрунтовано неправомірністю застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення за порушення Присяги. Суд першої інстанції дійшов такого висновку через те, що позивач не була ознайомлена з листом ДФС України від 04 січня 2016 року № 7/7/99-99-25-01-01-17, в якому викладена інформація щодо внесення змін до ПК України. Також, до системи митного оформлення "Інспектор 2006", яка використовується при митному оформленні товарів, відповідна інформація щодо змін до ПК України не була включена. Крім того, позивача звільнили з посади під час її тимчасової непрацездатності всупереч нормам Кодексу законів про працю України.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2017 року скасував судове рішення суду першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову відмовив. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач вчинила дії, що призвели до тяжких наслідків, а тому застосований до неї вид дисциплінарної відповідальності є пропорційним наслідку вчиненого проступку. Такий висновок апеляційний суд обґрунтував встановленням фактів порушення позивачем норм пункту 2.15 Посадової інструкції старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС (далі - Посадова інструкція) й несумлінного ставлення до виконання своїх обов`язків при митному оформленні товару, що мало наслідком недоотримання Державним бюджетом України акцизного податку у сумі 26719707,84 грн. й податку на додану вартість у сумі 5343941,57 грн.
Апеляційний суд відхилив аргумент позивача про її звільнення під час перебування на лікарняному, оскільки відповідач в подальшому змінив свій наказ про звільнення позивача в частині дати її звільнення, видавши другий наказ від 21 вересня 2016 року № 973-0. Також, позивач своєчасно не повідомила відповідача про перебування на лікарняному з 17 серпня 2016 року.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом статті 69 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, статей 14, 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, статті 40 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), й залишити в силі постанову суду першої інстанції. Аргументи касаційної скарги повторюють аргументи адміністративного позову. Крім того, позивач посилається на те, що апеляційний суд не врахував неправомірність формування дисциплінарної комісії, яка розглядала її дисциплінарні провадження, та положення Статуту митної служби України.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вказує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права у цій справі.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач з 2004 року працювала у митних органах України. З квітня 2015 року до лютого 2016 року вона працювала на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці Державної фіскальної служби, а з 25 лютого 2016 року - на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці Державної фіскальної служби.
Відповідач звільнив позивача з посади за порушення Присяги державного службовця з 17 серпня 2016 року своїм наказом від тієї ж дати. Як правову підставу звільнення зазначив пункт 1 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (набрав чинності з 01 травня 2016 року).
21 вересня 2016 року відповідач прийняв ще один наказ № 973-0 "Про внесення змін до наказу Одеської митниці Державної фіскальної служби від 17 серпня 2016 року № 868-0 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким, поміж іншим, визначив датою звільнення позивача перший робочий день після закінчення терміну її тимчасової непрацездатності.
Як встановлено у судовому процесі, підставою для прийняття наказу від 17 серпня 2016 року стали висновки службового розслідування, викладені в акті від 19 травня 2016 року № 07-2016. Згідно з цими висновками у діях позивача виявлено недотримання вимог підпункту 213.3.6 пункту 213.3 статті 213 ПК України та порушення пункту 2.15 Посадової інструкції, що призвело до неправомірного застосування преференції зі сплати акцизного податку.
Під час службового розслідування встановлено, що 25 січня 2016 року позивач провела митний контроль і оформлення товару (тютюнової неферментованої сировини) за електронною митною декларацією № 500060702/2015/000695 із застосуванням пільги у вигляді звільнення від сплати акцизного податку, яка передбачалася нормами підпункту 213.3.6 пункту 213.3 статті 213 ПК України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII (набрав чинності з 1 січня 2016 року). Після внесення цих змін пільга у сплаті акцизного податку при ввезенні підакцизних товарів надавалася за умови подальшого виготовлення з такої сировини інших підакцизних товарів та пред`явлення контролюючому органу ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв або тютюнових виробів. Про внесення цих змін на адресу відповідача надійшов лист Департаменту адміністрування митних платежів і митно-тарифного регулювання від 4 січня 2016 року № 7/7/99-99-25-01-01-17, який було передано для ознайомлення серед працівників відповідача. Із-за перебування у відпустці з 4 січня 2016 року до 10 січня 2016 року позивач не ознайомилася вчасно із вказаним листом. Крім того, система митного оформлення "Інспектор 2006", яка використовувалась при здійсненні митного контролю та оформлення, не містила інформації про необхідність надання ліцензії про право виробництва тютюнових виробів при імпорті товару. У таких випадках ця система має формувати окрему форму контролю за кодом 112-5 з назвою і коментарем "витребування документів, необхідних для підтвердження права на звільнення від оподаткування митними платежами". Зазначену форму митного контролю за цією митною декларацією система не згенерувала, із-за чого митне оформлення товару було завершене й товар було випущено у вільний обіг.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги державного службовця і порушення пункту 2.15 Посадової інструкції у вигляді звільнення з державної служби. Такий вид відповідальності пропорційний наслідку вчиненого проступку. Висновок суду обґрунтовано встановленням фактів порушення позивачем норм пункту 2.15 Посадової інструкції та несумлінного ставлення до виконання своїх обов`язків при митному оформленні товару, що мало наслідком недоотримання Державним бюджетом України акцизного податку у сумі 26719707,84 грн. й податку на додану вартість у сумі 5343941,57 грн.
Однак, такі висновки суду зроблені без встановлення всіх обставин у справі, так як оцінка доказів не відповідає нормам статті 86 КАС України, у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).
Частиною першою статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (частково втратив чинність з 01 травня 2016 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII) державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Основні обов`язки державного службовця закріплені у частині першій статті 10 цього Закону та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.
Частиною першою статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється, зокрема, у разі: відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону (пункт 6 частини першої статті 30 цього Закону).
Відтак, цим пунктом визначений не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.
У силу частини другої статті 17 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII Присяга державного службовця полягає в обов`язку вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки.
1 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно до частини першої статті 64 якого за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.