ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Донецької області
у складі судді Ніколаєвої Л.В.
від 03.07.2018
та постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Стойка О.В., Гребенюк Н.В., Пушай В.І.
від 04.03.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України""
до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"
про стягнення 50 035 152,79 грн
за участю представників:
позивача: Литвин П.В.
відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" про стягнення 50 035 152,79 грн, з яких: 26 715 770,01 грн - основний борг, 2 142 144,45 грн - три відсотки річних, 14 985 704,89 - інфляційні втрати та 6 191 533,44 грн - пеня.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу природного газу № 1504/15-БО-6 від 31.12.2014 не виконав своєчасно та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу, в результаті чого у відповідача утворився борг, який підлягає стягненню. Крім того, за порушення виконання своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, відповідач відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню та штраф в розмірах, передбачених договором.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1504/15-БО-6, (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році (у період з 01.01.2015 по 31.12.2015) природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, в обсязі до 13 398,270 тис. куб.м. з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях кварталів, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору та використати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).
У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.
Згідно з пунктом 7.2. договору покупець зобов`язався у разі невиконання ним пункту 6.1. цього договору сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 договору).
На виконання умов договору продавець передав у власність покупця у січні, лютому 2015 року природний газ на загальну суму 26 715 770,01 грн, зокрема у січні 2015 року на суму 14 331 664,59 грн та у лютому 2015 року на суму 12 384 105,42 грн. Факт поставки природного газу у січні 2015 року підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі природного газу за січень 2015 року. При цьому, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2015 року між сторонами не підписаний. Однак, поставка природного газу обсягом 1 669,728 тис. куб.м. у лютому 2015 року підтверджується витягом з реєстру споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з боку яких не підписані акти приймання-передачі за лютий 2015 року, який підписаний першим заступником голови правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та скріплений печаткою підприємства, та згідно з яким загальний обсяг поставленого газу у лютому 2015 року за договором № 1504/15-БО-6 від 31.12.2014 складає 1 669,728 тис. куб. м., а також реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу підприємствам комунальної теплоенергетики та котельням промислових підприємств мережами ПАТ "Донецькоблгаз" за лютий 2015 року, який підписаний заступником голови правління ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" та скріплений печаткою підприємства, та згідно з яким загальний обсяг протранспортованого відповідачу газу складає зокрема для потреб бюджетних організацій 1 669,728 тис. куб.м.
Однак, покупець за договором не оплатив прийнятий від продавця у січні-лютому 2015 року природний газ, у зв`язку з чим у покупця перед продавцем утворився борг у загальному розмірі 26 715 770,01 грн.
У зв`язку з невиконанням Приватним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа" своїх зобов`язань з оплати прийнятого у січні, лютому 2015 року природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 1504/15-БО-6 від 31.12.2014, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулась до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" про стягнення 26 715 770,01 грн основного боргу, 2 142 144,45 грн трьох відсотків річних, 14 985 704,89 інфляційних втрат та 6 191 533,44 грн пені, загалом суму в розмірі 50 035 152,79 грн.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Донецької області рішенням від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019, позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 26 715 770,01 грн основного боргу, 2 140 966,50 грн три відсотки річних, 14 985 704,89 грн інфляційних втрат та 540 372,76 грн витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 6 191 533,44 грн. та 3% річних у розмірі 1 777,95 грн відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що обставини поставки позивачем відповідачу у січні, лютому 2015 року природного газу та прийняття його відповідачем на загальну суму 26 715 770,01 грн є доведеними та не спростовані відповідачем. Наявними в матеріалах справи доказами також підтверджується факт порушення відповідачем встановлених у договорі купівлі-продажу природного газу № 1504/15-БО-6 від 31.12.2014 строків оплати та факт існування у нього перед позивачем заборгованості у сумі 26 715 770,01 грн, яка за висновком судів визначена позивачем правильно та докази погашення якої в матеріалах справи відсутні. За висновком судів таке прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Дослідивши проведені позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суди встановили, що розмір інфляційних втрат визначений позивачем правильно, а при проведенні розрахунку трьох відсотків річних позивач допустився арифметичної помилки, у зв`язку з чим місцевий господарський суд провів власний розрахунок трьох відсотків річних, з яким погодився суд апеляційної інстанції, та задовольнив зазначену позовну вимогу частково.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 6 191 533,44 грн, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для застосування мораторію на нарахування та стягнення штрафних санкцій на підставі частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 03.07.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 6 191 533,44 грн та трьох відсотків річних у розмірі 1 177,95 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6 191 533,44 грн та трьох відсотків річних у розмірі 1 177,95 грн, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", статті 1 Закону України "Про електроенергетику", та порушення судами норм процесуального права, зокрема статті 236 Господарського процесуального кодексу України. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:
- помилково застосували до спірних правовідносин Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який підлягає застосуванню до енергопостачальних компаній, та не врахували, що позивач не є енергопостачальною компанією, з огляду на що норми цього Закону не можуть бути застосовані до нього;
- не застосували положення абзацу 8 статті 1 "Визначення термінів" Закону України "Про електроенергетику", статтю 275 Господарського кодексу України, які містять визначення поняття "енергопостачальне підприємство", не надали оцінку Статуту позивача, який не передбачає предмету діяльності Компанії у вигляді енергопостачання відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику", та дійшли помилкового висновку, що позивач наділений статутом енергопостачальної компанії та фактично здійснили підміну понять "енергопостачання" та "газопостачання";
- не врахували правову позицію щодо застосування частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", викладену в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18;
- порушили статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не обґрунтували підстави та порядок здійсненого перерахунку трьох процентів річних та причини їх зменшення за зобов`язаннями січня 2015 року.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач не виконав свій обов`язок з оплати прийнятого від позивача в січні, лютому 2015 року обсягу природного газу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем залишився несплаченим борг у сумі 26 715 770,01 грн, наявність та розмір якого підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем. Доказів сплати відповідачем позивачу зазначеної суми боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно визнали позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 26 715 770,01 грн основного боргу доведеними та обґрунтованими та правильно задовольнили позовні вимоги в цій частині.