ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2982/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго"
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс"
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 18.03.2019
у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Пелипенко Н.М., Пушай В.І.
та рішення Господарського суду Харківської області
від 17.12.2018
у складі судді Ольшанченка В.І.
у справі №922/2982/18
за позовом Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованої фірми "Котлобудсервіс"
про стягнення 238 000 грн.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
1. 05.04.2019 через Східний апеляційний господарський суд Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 у справі №922/2982/18 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/2982/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019.
3. Ухвалою від 26.04.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №922/2982/18 за касаційною скаргою Комунального підприємства Харківської районної ради "Комуненерго" та ухвалив здійснити перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
5. До Господарського суду Харківської області звернулось Комунальне підприємство Харківської районної ради "Комуненерго" (далі - позивач, КП "Комуненерго") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованої фірми "Котлобудсервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Котлобудсервіс") про стягнення 238 000 грн. заборгованості з повернення попередньої оплати.
5.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №52.17/12КЕ від 18.12.2017 щодо надання актів форми КБ-2в, техдокументації, що має бути додатком до таких актів, порушення строків виконання підрядних робіт, не попередження про наявність обставин, що зумовлювали б зміну строків виконання робіт, внаслідок чого просив повернути попередню оплату за договором на суму 238 000 грн.
Короткий зміст рішення першої інстанції
6. Рішенням від 17.12.2018 Господарський суд Харківської області у задоволенні позову відмовив.
6.1. Місцевим судом встановлено, що 18.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду №52.17/12КЕ (далі - договір), за яким підрядник (відповідач) зобов`язувався з використанням своїх матеріалів виконати роботи згідно з кодом ДК 021:2015 45330000-9 Водопроводні та санітарно-технічні роботи (Технічне переоснащення мінікотельної КП "Комуненерго"), згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а замовник (позивач) зобов`язувався прийняти та оплатити зазначені роботи відповідно до акта приймання-здачі виконаних робіт, в строки та на умовах, визначених даним договором. При цьому, сторони визначили вартість робіт 340 000 грн. (пункт 2.1. договору) та порядок оплати (пункт 2.3. договору) - 70 % суми, передбаченої пунктом 2.1. договору в якості авансу, 30% за наявності акта виконаних робіт (форма КБ-2в). Строк дії договору визначено до 01.08.2018 (том 1, а.с. 56-59).
6.2. Місцевим судом встановлено, що позивач перерахував відповідачу аванс на суму 238 000 грн., що становить 70% вартості робіт, згідно з пунктом 2.1 договору, що підтверджується копіями платіжних доручень №32 від 04.01.2018 на суму 150 000 грн. та №586 від 03.05.2018 на суму 88 000 грн.
6.3. Судом встановлено, що позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу №1036/17 від 31.08.2018 про повернення йому на рахунок перерахованого ним авансу за договором підряду №52.17/12КЕ від 18.12.2017. Однак, суд не прийняв дану претензію як доказ відмови позивача від зазначеного договору підряду, з посиланням на те, що зміст претензії не свідчить про відмову від договору, а також відсутні вимоги про відшкодування збитків у зазначеній претензії позивач не призначав підрядникові строк для усунення недоліків, не відмовлявся від договору підряду та не вимагав відшкодування збитків. Суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів відмови від договору підряду в порядку, передбаченому частиною 3 статті 849 ЦК України. Посилання позивача на лист №1500/7 від 23.11.2018 як на доказ, що підтверджує відмову від договору, суд вважав безпідставними, оскільки зазначений лист позивач надіслав на адресу відповідача 30.11.2018, після відкриття провадження у цій справі (06.11.2018.) та після відкриття і проведення підготовчого засідання 26.11.2018 (том 1, а.с. 83).
6.4. Керуючись статтями 11, 525, 526, 837, 849, 854 ЦК України, статтями 174, 179, 193, 317 (частина 2) ГК України, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правових підстав для повернення передоплати за спірним договором підряду. Доводи позивача з посиланням на практику ВГСУ згідно з постановою від 28.03.2017 у справі №910/13621/16 суд визнав необґрунтованими з огляду на встановлення судом інших обставин, зокрема, повернення передоплати в певний строк невиконання підрядних робіт з моменту укладення договору було передбачено умовами цього договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою від 18.03.2019 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу КП "Комуненерго" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2018 залишив без змін.
7.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умовами договору безпосередньо не встановлено виконання відповідачем на користь позивача саме грошового зобов`язання у вигляді повернення попередньої оплати. Також, апеляційний суд зазначив, що позивачем не враховано правових наслідків розірвання договору, оскільки за умовами частини 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів відмови від договору до моменту звернення з даним позовом до суду першої інстанції, а виходячи зі змісту та меж позовних вимог, заявлених позивачем у справі про повернення здійсненої позивачем передоплати, суд не може за власною ініціативою вийти за межі заявлених позовних вимог, змінити правові підстави позову та стягнути спірну суму як збитки позивача, завдані неналежним виконанням договору підряду.
7.2. Апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги щодо виконання грошового обов`язку сторони за договором та стягнення збитків мають різну правову природу, різний обсяг доказування та підпадають під різне нормативно-правове регулювання. При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки в межах предмета даного позову такої вимоги, як стягнення збитків, не заявлялося суд за власною ініціативою не може її розглядати. Суд прийняв до уваги частини 3, 4 статті 13 та частину 1 статті 14 ГПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Тому доводи апеляційної скарги щодо невиконання судом першої інстанції процесуального обов`язку щодо надання позивачу ефективного судового захисту, на думку апеляційного суду, не базуються на вимогах чинного законодавства та імперативних приписах частини 2 статті 237 ГПК України, за якими при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
7.3. Апеляційний суд зазначив про особливості такого цивільно-правового договору, як договір підряду з посиланням на частини 2, 4 статті 849 ЦК України, згідно яких замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши працівникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. При цьому, апеляційним судом відхилено доводи про можливість застосування до відносин, що випливають з договору підряду, норм матеріального права про поставку, оскільки частиною 10 статті 11 ГПК України аналогія закону допускається тільки тоді, де спірні відносини не врегульовані законом, а в даному випадку такі відносини врегульовані статтею 849 ЦК України.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (позивач у справі)
8. Скаржник доводив, що твердження судів про те, що чинним законодавством не передбачено повернення попередньої оплати за договорами підряду є помилковим. При цьому, судами проігноровано чинне законодавство - підпункт 3 пункту 1 Постанови КМУ від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", абзац 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1764, статей 526, 849 ЦК України, статей 2, 74, 76-80, частини 3 статті 236 ГПК України, а також положення договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем.
8.1. Скаржник, з посиланням на частину 4 статті 849 ЦК України, аргументував, що суди проігнорували надані в якості доказів листи про відмову позивача від виконання договору. При цьому, скаржник зазначив, що законодавством типової форми відмови від договору підряду не передбачено. Разом з тим, судами не надано оцінки тому, що позивачем перераховано відповідачу 238 000 грн., однак, відповідачем жодних дій на виконання умов договору не здійснено.
8.2. Скаржник зазначив, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позову у зв`язку з неправильним правовим обґрунтуванням позивачем власних вимог, оскільки в такому випадку суд повинен самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію, про що також зроблено правовий висновок у постанові Верховного Суду України 18.05.2016 у справі №922/51/15.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Частина 1 статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 статті 837 - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частина 2 статті 849 - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частина 3 статті 849 - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
10. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 5 - здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Стаття 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частина 3 статті 46 - до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пункти 4-5 частини 3 статті 162 - позовна заява повинна містити: …зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;