Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 202/5997/17
провадження № 51-6228 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Кишакевича Л.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Ковальчука О.С.,
захисника Усенка С.М. ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040660001018, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2017 року до ОСОБА_1 застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації її в психіатричну лікарню зі звичайним наглядом.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.
Судами встановлено, що ОСОБА_1, будучи неосудною,22 травня 2017 року близько 13 години 30 хвилин, перебуваючи у приміщенні торгівельного залу магазину "Простор 178", розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 88-А, взяла з відкритої вітрини магазину блиск для губ TM "LOreal Infaillible Glam Shine 505", вартість якого складає 207,75 гривень, поклала до кишені своєї сумки та намагалась винести, однак була зупинена працівником магазину.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, виключити посилання на спрямованість умислу, мету і мотив її дій, при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що умисел, мета і мотив є елементами суб`єктивної сторони злочину, які встановлюються лише щодо осудної особи. Апеляційний суд допущені місцевим судом порушення не усунув.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в суді касаційної інстанції вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення вимог скарги прокурора.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, яке містить об`єктивні ознаки злочину, передбаченогоч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру, у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
Разом із тим колегія суддів вважає прийнятними касаційні доводи прокурора щодо безпідставного посилання судів нижчих інстанцій на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_1, при вчиненні нею інкримінованого суспільно небезпечного діяння.
Осудність є однією з загальних ознак суб`єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим завдає потерпілому майнової шкоди.