Постанова
Іменем України
27 червня 2019 року
м. Київ
справа № 202/1776/17
провадження № 51-8099 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Ємця І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шахторіна А.С. на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12014040630000267 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої служби строком на 2 роки зі штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 4250 грн.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винуватою у тому, що вона, будучи державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, 24 липня 2013 року на підставі заяви представника ПАТ "Дельта Банк" Демченко О.Ю. та виконавчого напису № 1583 приватного нотаріусу, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 39052620 на звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що належить ОСОБА_3, та з метою забезпечення його виконання винесла постанову про арешт майна боржника. При цьому усупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження" ОСОБА_2, недбало ставлячись до своїх посадових обов`язків через несумлінне ставлення до них, не пересвідчилася в тому, що боржник - ОСОБА_3 не проживає на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, арештоване майно також не знаходиться на даній території, не надіслала виконавчий документ за місцем його проживання, чим порушила вимоги ст. 20 вказаного Закону. В результаті зазначених дій за постановою державного виконавця було проведено прилюдні торги з реалізації вищезазначеного арештованого нерухомого майна, що належить ОСОБА_3, а в подальшому право власності на це майно було зареєстровано за переможцем цих торгів - ОСОБА_4. У результаті зазначених дій законним правам та інтересам ОСОБА_3 було заподіяно збитків на суму 678 775 грн, що в більш ніж 1184 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян та спричинило потерпілому тяжкі наслідки.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що висновки суду про доведеність винуватості засудженої не ґрунтуються на матеріалах справи, у неї відсутній склад інкримінованого злочину, оскільки вона не мала умислу на спричинення збитків ОСОБА_3, а виконувала свої службові обов`язки, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між її діями та шкодою, яка заподіяна. Також вказує на порушення судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд послався у вироку на докази (рішення у цивільних справах), які були долучені з порушенням вимог ст. 290 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог, встановлених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Наведені вимоги закону при розгляді даного кримінального провадження судами були дотримані. Посилання у касаційній скарзі на неповноту судового розгляду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Твердження захисника про відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення злочину, а також причинно-наслідкового зв`язку між її діями та наслідками, що настали, були предметом ретельної перевірки судами першої та апеляційної інстанцій і визнані безпідставними.