Постанова
іменем України
25 червня 2019 року
м. Київ
справа № 335/4597/16-к
провадження № 51-8299км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
| головуючого | Бущенка А.П., |
| суддів | Білик Н.В., Ємця О.П., |
| за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника | Червінської М.П., Кравченко Є.С., Ніконової Н.В. (у режимі відеоконференції), |
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ніконової Н.В. в інтересах засудженого на вирокОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 рокута ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3
засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 146, частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153, частиною 1 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2017 рокуОСОБА_1 засуджено до покарання:
- за частиною 2 статті 125 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за частиною 1 статті 146 КК - у виді обмеження волі на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 122 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за частиною 1 статті 152 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за частиною 2 статті 153 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Відповідно до частини 1 статті 71 КК до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. ОСОБА_1 визнано винуватим у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, незаконному позбавленні волі; заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, зґвалтуванні, задоволенні статевої пристрасті неприродним способом та відкритому викраденні чужого майна, вчинених у м. Запоріжжі, за обставин детально викладених у вироку.
3. Судом визнано доведеним, що:
16 січня 2016 року о 03:30 на веранді будинку в АДРЕСА_4 ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, завдавши кулаками та ногами кількох ударів ОСОБА_2 в обличчя та тулуб, заподіяв останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
02 лютого 2016 року приблизно о 22:00 ОСОБА_1 запросив ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_2 та зачинив вхідні двері на замок, пізніше з метою завадити останній викликати допомогу забрав у неї телефон. Таким чином ОСОБА_3 утримувалась у закритому приміщенні проти своєї волі до 10:00 наступного дня.
Приблизно о 03:00 ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин дерев`яною скалкою завдав кількох ударів по рукам та обличчю ОСОБА_3 , чим заподіяв потерпілій легких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Приблизно о 04:00, використовуючи свою перевагу в фізичній силі, ОСОБА_1 подолав опір ОСОБА_3, повалив її на диван і зґвалтував, а потім о 04:20 задовольнив свою статеву пристрасть до неї неприроднім способом.
Приблизно о 07:00 ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_3 відкрито викрав із карману її куртки 400 грн та, ігноруючи прохання повернути гроші, залишив приміщення.
4. Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 24 травня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
5. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктам 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
6. Суть доводів, викладених у скарзі, зводиться до того, що вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 146, частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153, частиною 1 статті 186 КК, не доведено поза розумним сумнівом, висновки судів ґрунтуються лише на припущеннях і недостовірних показаннях потерпілих.
7. Захисник стверджує, що судом не спростовано версії засудженого про те, що статеві стосунки із ОСОБА_3 відбулися за її згодою, гроші вона також віддала добровільно і у квартирі потерпілу проти її волі він не утримував.
8. Не заперечуючи факту заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, сторона захисту вважає, що діяння засудженого слід кваліфікувати за частиною 1 статті 122 КК.
9. Також захисник вказує, що у справі недостатньо доказів на підтвердження факту побиття засудженим потерпілої ОСОБА_2