Постанова
іменем України
25 червня 2019 року
м. Київ
справа № 423/1766/16
провадження № 51-1105 км 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С. О.,
суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В.,
за участю секретаря
судового засідання Крохмаль В. В.,
прокурора Рибачук Г. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130530000981, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Сватове Луганської області, жителя м. Лисичанська Луганської області, такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Попаснянський районний суд Луганської області вироком від 23 квітня 2018 року визнав невинуватим і виправдав ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишив без змін, а скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за обставин, детально викладених у вироку, 29 грудня 2015 року приблизно о 18 год. 00 хв. у дачному будинку на АДРЕСА_1 після побутового конфлікту з ОСОБА_3 умисно завдав останньому 3 удари в обличчя, від яких той впав на підлогу. В результаті цього потерпілий отримав тяжких тілесних ушкоджень, від яких через деякий час помер.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах прокурор та потерпіла ОСОБА_1, кожен окремо, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставлять вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважають, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ретельно не перевірив викладених в їх апеляційних скаргах доводів щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК, не надав на них відповідей, не спростував їх.
У запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілої захисник Оковітов Р. В. зазначає про безпідставність доводів у цих скаргах, необхідність залишення їх без задоволення, а оскарженої ухвали апеляційного суду - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Рибачук Г. А. підтримала касаційні скарги прокурора та потерпілої.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
За статтею 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме та, яка свідчить про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції дослідив зібрані у справі докази з додержанням вимог ст. 23 КПК і, навівши у вироку відповідні обґрунтування, дійшов висновку про наявність підстав для виправдання ОСОБА_2 за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.