Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 299/3404/15-ц
провадження № 61-24898св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Чонка Діана Василівна,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Розмана Сергія Юрійовича на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року у складі судді Надопти А. А. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Відділ ДВС Виноградівського РУЮ) Чонки Д. В. щодо направлення їй повідомлення від 26 квітня 2017 року про необхідність повторного проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 508327705; зобов`язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 50832705 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду. Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Відділі ДВС Виноградівського РУЮ знаходиться виконавчий лист, виданий на підставі рішення Виноградівського районного суду від 21 грудня 2015 року, яким зобов`язано її не чинити перешкод працівникам Виноградівського районного бюро технічної інвентаризації (далі - Виноградівське РБТІ, Бюро) у проведенні інвентаризації житлового будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1 . У травні 2016 року в присутності державного виконавця працівники Бюро провели всі необхідні заміри в її будинку. Вважає, що вона в повному обсязі виконала вказане рішення суду, у зв`язку з чим державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак 26 квітня 2017 року державний виконавець надіслав їй повідомлення про повторне проведення виконавчих дій, що є протиправним та порушує її майнові та житлові права.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року в задоволені скарги відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в травні 2016 року працівники Виноградівського РБТІ не повністю здійснили інвентаризацію вищевказаного житлового будинку, а обміри господарських будівель та споруд взагалі не проводили. Враховуючи, що на час розгляду цієї справи відсутній предмет спору, то скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана С. Ю. задоволено частково. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні скарги з інших підстав.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Виноградівського районного суду від 21 грудня 2015 року було зобов`язано ОСОБА_1 надати працівникам Виноградівського РБТІ доступ не лише до житлового будинку, а й до господарських будівель та споруд з метою здійснення їх інвентаризації. Оскільки у травні 2016 року всі обміри домоволодіння не були проведені, то відсутні підстави стверджувати про повне та фактичне виконання судового рішення. Тому дії державного виконавця щодо направлення заявнику повідомлення про необхідність проведення додаткових виконавчих дій є правомірними. Таким чином, у задоволенні скарги слід відмовити у зв`язку з її безпідставністю, а не через відсутність предмета судового розгляду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - Розман С. Ю. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2017 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 в повному обсязі виконала рішення Виноградівського районного суду від 21 грудня 2015 року, у зв`язку з чим державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Заявник не допустила працівників Виноградівського РБТІ лише до тієї частини домоволодіння, що була збудована нею самочинно і не відносилася до господарських будівель і споруд. Враховуючи, що ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво нового будинку і всіх його частин, таке майно не є нерухомим майном в розумінні вимог чинного законодавства, а є лише будівельними матеріалами. Таким чином, державний виконавець не мав права здійснювати додаткові виконавчі дії.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 299/3404/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.