Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 363/2530/16-ц
провадження № 61-20046св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року у складі судді Купрієнка С. І. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О.., Голуб С. А., Верла нова С. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просила визнати недостовірною та такою, що принижує її честь та гідність інформацію, поширену в суді шляхом подання 15 квітня 2016 року позовної заяви, а саме: "що позивач використовує житло для платних зустрічей сексуального характеру з різними особами, в тому числі, і групою осіб"; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 600 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в провадженні Вишгородського районного суду Київської області слухалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та витребування своїх речей з чужого володіння.
Під час судового засідання, яке відбулось 15 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Одним із аргументів у названому позові була інформація про те що, позивач використовує житло для платних зустрічей сексуального характеру з різними особами, в тому числі і групою осіб з посиланням на сайт, де вона рекламувала себе під псевдонімом. Як доказ ОСОБА_2 надав знімки еротико- порнографічного характеру з зображенням позивача. ОСОБА_1 зазначала, що дана інформація не відповідає дійсності, жодних доказів до суду не було надано, а дані знімки робились виключно для себе та зберігались в її комп`ютері під паролем, зазначила, що фотознімки належали їй, а ОСОБА_2 без її дозволу проник до її комп`ютеру та оприлюднив їх перед людьми, чим порушив її немайнові права, підірвав професійну репутацію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року позов задоволено частково, визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2, в суді через позовну заяву, подану 15 квітня 2016 року, а саме: що ОСОБА_1 використовує житло для платних зустрічей сексуального характеру з різними особами, в тому числі і групою осіб. Було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 826, 80 грн судового збору, в частині стягнення моральної шкоди та витрат за надання правової допомоги відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представником позивача було доведено факт поширення відповідачем оспорюваних відомостей, які на її думку, є недостовірними і ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача. Зокрема, таким доказом є зустрічна позовна заява за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, журнал судового засідання від 15 березня 2016 року. Позивачем та її представником не було доведено достовірність своїх суджень та не було доведено спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, внаслідок порушення її прав, а тому в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди та витрат за надання юридичної допомоги було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу та судових витрат залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку про недоведеність спричинення позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення її прав. Колегія суддів зазначала, що в даному випадку предметом доказування є вина відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та спричинення моральної шкоди позивачу, однак на підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила лише перелік обставин, які, на її думку, свідчать про заподіяння їй моральної шкоди, однак позивачем не було надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 58-60 ЦПК України 2004 року на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань вона виходила при визначенні розміру моральної шкоди.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з поширення відповідачем інформації стосовної неї в інтернет мережі, оскільки вказані обставини не були предметом позову і суд першої інстанції не давав їм оцінки. Суд апеляційної інстанції не прийняв доводів позивача щодо помилкового стягнення з відповідача судових витрат у сумі 826, 80 грн, так як матеріали справи не містять жодних інших квитанцій про сплату позивачем за подання даного позову судового збору в сумі 551, 20 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком про відмову в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, так як на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, нею не надано суду відповідного розрахунку, який би включав види робіт, кількість витрачених нормо-годин, їх вартість, виходячи з 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати за годину участі особи, яка надавала правову допомогу та загальну суму наданих послуг, а також не надано фінансових документів, підтверджуючих оплату витрат на правову допомогу в розмірі 3600 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 25 000 грн, 551, 20 грн судового збору та 3 600 грн у відшкодування витрат на правову допомогу; ухвалу суду апеляційної інстанції просила скасувати повністю та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, судового збору та витрат на правову допомогу і вирішити питання розподілу судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не взято до уваги ту обставину, що факт заподіяння позивачеві моральних страждань полягає в образі, яка спричинена діями відповідача. Сам факт поширення такої ганебної інформації для порядної інтелігентної людини і є спричиненням моральної шкоди, яка полягає в істотних вимушених змінах у її життєвих стосунках, самопочутті та приниженні її честі та ділової репутації.
Заявник зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення статті 88 ЦПК України 2004 року при вирішенні питання розподілу судових витрат та вказує на ті обставини, що до позовної заяви поданої 07 травня 2016 року за її позовом до ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, зобов`язання спростувати інформацію, стягнення моральної шкоди було додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 551, 20 грн. Суддею Вишгородського районного суду Київської області Баличевою М. Б. було винесено ухвалу про залишення позову без руху та надано строк для усунення недоліків.
Нілова І. О. не погоджується із твердженням апеляційного суду про те, що у матеріалах даної цивільної справи квитанція про сплату судового збору в розмірі 551, 20 грн відсутня та зазначає, що при ознайомленні із матеріалами справи вищезгадана ухвала та квитанція були в ній. Заявник також зазначає, що нею було надано суду всі підтверджуючі документи про оплату правової допомоги, сума гонорару адвоката, що зазначена в договорі була розумною, а надання будь-яких інших документів Законом України "Про адвокатуру не передбачено".
Рішення суду в частині визнання інформації такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 не оскаржується, а тому в касаційному порядку в цій частині не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час судового засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та витребування своїх речей з чужого володіння (№ 363/4186/15-ц), яке відбулось 15 березня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Одним із аргументів у зустрічній позовній заяві була інформація про те, що позивач використовує житло для платних зустрічей сексуального характеру з різними особами, в тому числі і групою осіб з посиланням на сайт, де позивач рекламувала себе під псевдонімом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вишгородського районного суду Київської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 квітня 2018 року справу № 363/2530/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. У частині третій цієї статті передбачалося, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) установлено, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Загальні вимоги процесуального права, закріплені у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову.