Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа №201/13756/16-ц
провадження №61-6896св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнясправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 , у якому, з урахуваанням уточнень, просила стягнути з відповідача заборгованість за наступними договорами позики, укладеними між сторонами: 09 вересня 2009 року в загальній сумі 420 220,20 євро;
від 15 вересня 2009 року в загальній сумі 104 896,65 євро; від 17 серпня 2011 року в загальній сумі 771 316,51 доларів США.
2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договорів позики, укладених у простій письмовій формі 09 вересня 2009 року, 15 вересня
2009 року і 17 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання взяла в борг у позивача грошові кошти 200 000 євро, 50 000 євро і
400 000 доларів США, про що було складено розписки. Між сторонами було обумовлено умови користування грошима (відсотки, відповідальність та інш.) і умови їх повернення. Грошові кошти відповідачем отримані і використані, але в оговорений термін (на вимогу позивача) гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув. Добровільно вирішити спір відповідач не погоджується. Звернення до правоохоронних органів результатів не дало.
3. Посилаючись на вказане, позивач просила стягнути з відповідача борг з передбаченими договорами і законом штрафними санкціями.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 20 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за укладеними між сторонами договорами позики:
від 09 вересня 2009 року в загальній сумі 420 220,20 євро, із яких:
200 000 євро сума основного боргу; 214 220,50 євро відсотки за користування коштами; 6 000 євро три відсотки річних від простроченої суми;
від 15 вересня 2009 року в загальній сумі 104 896,65 євро, із яких:
50 000 євро сума основного боргу; 53 396,65 євро відсотки за користування коштами і 1 500 євро три відсотки річних від простроченої суми;
від 17 серпня 2011 року в загальній сумі 771 316,51 доларів США, з яких:
400 000 доларів США сума основного боргу; 359 316,51 доларів США відсотки за користування коштами і 12 000 доларів США три відсотки річних від простроченої суми. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 810 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договори позики, позичальник свої зобов`язання не виконала, в зазначені строки гроші не повернула, тому відповідно до чинного законодавства заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані позивачем розписки від 03 вересня 2009 року та від 15 вересня 2009 року за своєю природою не є договорами позики, оскільки не містять умов отримання позичальником у борг грошей та зобов`язання їх повернути, а тому не створюють для відповідача правових наслідків.
8. Апеляційний суд також дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог за договором позики від 17 серпня 2011 року, оскільки за умовами цього договору встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути борг за вимогою. Така вимога була пред`явлена відповідачу 19 грудня 2011 року, оформленою у вигляді розписки
від 19 грудня 2011 року, яка власноручно написана ОСОБА_1 про отримання нею грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі, що є еквівалентом 30 000 доларів США. Звернення з позовом до суду мало місце у вересні 2016 року, тобто поза межами встановленого законом трирічного строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
10. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 640, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України та безпідставно не взяв до уваги додані до позовної заяви розписки, оскільки За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи, як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.Вказані розписки містять прізвище, ім`я, по-батькові позичальника та позикодавця, суму позики, умови повернення позики, дату написання.
11. Касаційна скарга містить посилання на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано положення статті 257 ЦК України щодо позовної давності, оскільки, фактично, вимогу про повернення грошових коштів пред`явлено 27 липня 2016 року, а позов пред`явлено у вересні
2016 року.
12. Аргументом касаційної скарги указано порушення судом апеляційної інстанції положення статтей 364, 365, 367 ЦПК України, а саме, прийнято доповнення до апеляційної скарги від ОСОБА_2 поза строками на апеляційне оскарження, встановлено відносини сумісної діяльності між сторонами за відсутності будь-яких доказів на підтвердження їх виникнення та урахував докази, які не були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, при цьому поважність причин неподання доказів судом не розглядалась.
Доводи інших учасників справи
13. Доводи відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу зводяться до того, що апеляційний суд повно та об`єктивно оцінив встановлені фактичні обставини справи та докази в їх сукупності та прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи на касаційну скаргу є необґрунтованими, висновки суду не спростовують на їх законність не впливають.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
14. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
15. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
16. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
17. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. 03 вересня 2009 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 000 євро під відсотки, про що було складено розписку.
19. Згідно розписки від 15 вересня 2009 року ОСОБА_2 повторно отримала у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 євро під відсотки.
20. Згідно розписки від 17 серпня 2011 року ОСОБА_2 отримала у
ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США під відсотки та зобов`язалась повернути за вимогою.
21. У період з 2011-2013 років а саме, з 19 грудня 2011 року по 02 квітня
2013 року ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 кошти у сумі 106 000 доларів США.
22. 27 липня 2016 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача із письмовою вимогою про повернення грошових коштів в сумі
400 000 доларів США та 250 000 євро, а також відсотків за весь період користування грошима, проте ОСОБА_2 зобов`язання щодо повернення коштів в добровільному порядку не виконала.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
24. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
25. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості за договорами позики.
26. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
27. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
28. Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
29. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
30. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
31. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
32. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).