Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
місто Київ
справа № 265/2918/15-ц
провадження № 61-21487св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року у складі судді Міхєєва І. М. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 21 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК"
(далі - ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MR14GA00000030, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 18 220, 00 дол. США строком до 20 вересня 2027 року.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 21 вересня 2007 року укладено договір поруки.
Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, заборгованість за кредитним договором станом на 06 лютого 2015 року складала 53 919, 19 дол. США з яких: 15 103, 73 дол. США - кредитна заборгованість; 12 358, 58 дол. США - заборгованість за відсотками; 2 070, 00 дол. США - заборгованість за комісією; 21 809, 01 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, а також штрафи відповідно до договору: 10, 81 дол. США - фіксована частина; 2 567, 07 дол. США - процентна складова.
Враховуючи наведене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 919, 19 дол. США, що за курсом НБУ станом на 06 лютого 2015 року становило 1 247 150, 97 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі проти позову заперечили, просили відмовити в позові із застосуванням позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що, встановивши у кредитному договорі умови про дострокове повне повернення кредиту та пов`язаних з ним платежів, а також пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним розпочався 29 вересня 2009 року.
Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 14 травня 2015 року, тобто поза межами позовної давності, визначеної статтею 257 ЦК України. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для стягнення боргу за кредитним договором з боржника ОСОБА_1, суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність правових підстав для відповідальності поручителя ОСОБА_2 за договором поруки.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги, що на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2011 року, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки із фізичною особою ОСОБА_3 за 93 800, 00 грн, втім отриманих грошей не вистачило для погашення кредитної заборгованості, не спростовують висновків суду, оскільки після спливу строку виконання зобов`язання усі наступні дії кредитора щодо примусового захисту своїх прав не мали правового значення. При цьому після продажу іпотечної квартири позивач заявив вимоги без урахування погашеної суми боргу у розмірі 93 800, 00 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у березні 2017 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 лютого 2017 року, постановити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила щодо застосування позовної давності, а також правила частини другої статті 1050 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MR14GA00000030.
Згідно з пунктом 7.1 кредитного договору банк видав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 15 000, 00 дол. США та 3 220, 00 дол. США на сплату страхового платежу, позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі до 20 вересня 2027 року. Погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору здійснюється щомісячними платежами в період з 20 до 24 числа кожного місяця в сумі 186, 81 дол. США.
У разі порушення зазначених термінів оплати (зокрема оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - позичальник зобов`язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбувалось порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Відповідно до пункту 7.4 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати банку відсотки за користування кредитом у розмірі 27, 76 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № MR14GA00000030.
Згідно з умовами договору поруки поручитель зобов`язався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору від 21 вересня 2007 року. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.
Пунктом 12 договору поруки передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Судами встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 29 квітня 2009 року, а тому за визначенням пункту 7.1 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 120 днів, тобто 29 серпня 2009 року.
У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором банк звернувся до ОСОБА_1 з вимогою дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 01 вересня 2010 року повідомлення (вимогу) боржнику про дострокове негайне повернення усієї суми кредиту й пов`язаних з ним платежів (відсотків), отримання якої підтвердив відповідач.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2011 року у справі № 2-894/11 позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № MR14GA00000030 у розмірі 20 031, 75 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 22, 30 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Зазначена заборгованість складалася із заборгованості за сумою кредиту, заборгованості за відсотками, комісією, пенею.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.