Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
місто Київ
справа № 333/5516/16-ц
провадження № 61-25787св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СоцСфера",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СоцСфера" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року у складі судді Варнавської Л. О. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "СоцСфера" (далі - ТОВ "СоцСфера") у жовтні 2016 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення та стягнення заборгованості за користування житловим приміщенням.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ТОВ "СоцСфера" відповідно до договору купівлі-продажу від 15 травня 2007 року № 1544 є власником приміщення, розташованого на АДРЕСА_1, яке здає громадянам у найм. З 14 липня 2004 року до 30 вересня 2014 року на підставі укладених договорів найму житлового приміщення відповідачі проживали у кімнаті АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності позивачу. Відповідачі не перебувають з позивачем у трудових відносинах, це житлове приміщення не є службовим житлом. На момент звернення до суду з позовом строк дії договору найму закінчився, ОСОБА_1 відмовилась укладати новий договір. Відповідачі відмовляються звільнити кімнату № АДРЕСА_1, чим порушують права позивача; за період з вересня 2014 року до серпня 2016 року виникла заборгованість за проживання у кімнаті у сумі 22 449, 67 грн, а тому позивач просив виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за найм житла.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_1 зазначила, що вони з дочкою проживають в кімнаті АДРЕСА_1 , іншого житла не мають. Вона протягом тривалого часу не сплачувала за проживання та комунальні послуги, оскільки не мала роботи. Наразі частково сплачує заборгованість, одразу виплатити всю суму не має можливості.
ОСОБА_2 додатково зазначила, що вони продовжуватимуть погашати заборгованість.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року позов ТОВ "СоцСфера" задоволено частково. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СоцСфера" заборгованість за найм житла у сумі 10 719, 67 грн, в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 разом з родиною вселилась у кімнату на підставі відповідного ордера, самостійно звільнити кімнату вона не бажає, договір найму з власником не укладено, тобто права на проживання в кімнаті вона та ОСОБА_2 не мають і будь-які правові підстави для законного зайняття ними спірного житлового приміщення відсутні, тому є підстави для виселення відповідачів з кімнати АДРЕСА_1 .
Також суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за проживання за період з вересня 2014 року до серпня 2016 року, оскільки в цей період договори найму житлового приміщення між сторонами не укладалися, сторони не домовлялися про вартість проживання, отже позивач необґрунтовано нарахував заборгованість за найм приміщення за цей період.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "СоцСфера" відхилено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у травні 2017 року, ТОВ "СоцСфера" просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення боргу задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами не враховано правила пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо обов`язку споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції переглядаються виключно в частині висновків судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в межах доводів касаційної скарги ТОВ "СоцСфера". В іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не переглядаються, оскільки касаційна скарга ТОВ "СоцСфера" таких доводів не містить, а відповідачі із апеляційною та касаційною скаргами в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості та виселення не звертались.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "СоцСфера" відповідно до договору купівлі-продажу від 15 травня 2007 року № 1544 є власником приміщення, розташованого на