ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
02 липня 2019 року
справа №826/3144/16
адміністративне провадження №К/9901/13531/19, №К/9901/14596/19, №К/9901/14002/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
при секретарі судового засідання Статілко Ю.С.
за участю представників
позивача - Кириленко О.П. за Ордером серії ЗП №031520 від 18 червня 2019 року,
відповідачів - Крившука Я.В. за довіреністю від 08.04.2019, Павловича Д .М. за довіреностями від 13.11.2018, 15.04.2019, Берегової А.О . за довіреністю від 23.08.2018, Норця В.М. за довіреністю від 06.07.2018,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у складі суддів Горяйнова А.М., Аліменка В.О., Файдюка В.В.
та касаційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року у складі судді Аблова Є.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у складі суддів Горяйнова А.М., Аліменка В.О., Файдюка В.В.
у справі № 826/3144/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві,
Головного управління ДФС у м. Києві,
Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, з урахуванням заяви про зміну та збільшення позовних вимог від 04 грудня 2017 року, з урахуванням уточнень до (після уточнення) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило (з урахуванням уточнень) пунктом першим уточнених позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету Товариству податку на додану вартість у розмірі 600 041 388 грн за січень 2013 року.
Пунктом другим уточнених позовних вимог позивач просив визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невнесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування усіх необхідних даних щодо відшкодування Товариству з Державного бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року.
Пунктом третім уточнених позовних вимог позивач просив зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування усіх необхідних даних щодо відшкодування Товариству з Державного бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року.
Звертаючись до суду із позовом позивач одночасно просив зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві надати звіт про виконання рішення протягом одного місяця, з дня ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції на користь позивача (том 2 арк. 1- 9).
Позовні вимоги мотивовані позивачем правом Товариства на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року, яке серед іншого підтверджене наявністю обставин, які не потребують доказування.
Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2017 року (том 1 арк. справи 245-250).
11 вересня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету Публічному акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість, за декларацією за січень 2013 року. Також, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України щодо не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування усіх необхідних даних щодо відшкодування ДАТ "Чорноморнафтогаз" з Державного бюджету податку на додану вартість, за декларацією за січень 2013 року.
Цим же судовим рішенням зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державну фіскальну службу України внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування усіх необхідних даних щодо відшкодування ДАТ "Чорноморнафтогаз" з Державного бюджету податку на додану вартість за декларацією за січень 2013 року та зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державну фіскальну службу України надати звіт про виконання рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням (том 4 арк. справи 71-81).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державною фіскальною службою України порушено встановлений Податковим кодексом України обов`язок щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомостей щодо суми бюджетного відшкодування за заявою поданою Товариством одночасно із поданням податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року та дату її узгодження за наслідками оскарження в судовому порядку податкового повідомлення - рішення, яким податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування за цей звітний податковий період.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи наявні матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі діяли поза межами наданої їм чинним законодавством компетенції, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України та Податкового кодексу України та є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві та Державною фіскальною службою України.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції змінив шляхом виключення з його резолютивної частини: - у абзацах 3 і 4 словосполучень "Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та" і "та до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування"; - у абзацах 5 і 6 словосполучень "Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (том 5 арк. справи 208-219).
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що належним способом захисту права Товариства на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, окрім визнання протиправною бездіяльності Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не подання висновку до органу державної казначейської служби, є також визнання протиправною бездіяльності ДФС щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування усіх необхідних даних щодо відшкодування Товариству з Державного бюджету податку на додану вартість, за декларацією за січень 2013 року та зобов`язання ДФС вчинити відповідні дії.
У травні 2019 року позивачем подано касаційну скаргу, якою Товариство доводить, що постанова суду апеляційної інстанції в частині зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відзив податкових органів (відповідачів у справі) на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
У травні 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає їх прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, зокрема не задоволення судом апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів від 11 квітня 2019 року, а саме інформації у Генеральної прокуратури України про стан та результати розслідування п`яти кримінальних проваджень (том 5 арк. справи 191-192).
Заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві, наводить доводи, аналогічні викладеним у рішеннях судів, зазначає, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/43004/17 від 22 червня 2018 року не має преюдиційного значення для розгляду справи та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України в травні 2019 року надав касаційну скаргу, в якій не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає, що є всі підстави для їх скасування, оскільки судами порушено норми матеріального права, зокрема положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України. Звертає увагу Суду на наявність вироку у кримінальній справі, який не взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати рішення цих судів та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив позивача на касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України аналогічний відзиву на касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві.
Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 2 листопада 2011 року між ДАТ "Чорноморнафтогаз" та JSK RIGAS KUGU BUVETAVA укладено контракт № 1219 на поставку Самопідіймальної плавучої бурової установки В-319 (далі - СПБУ В-319). Загальна вартість поставки СПБУ В-319 згідно контракту - 3 091 757 667,12 грн, в т.ч. ПДВ - 618 351 533,42 грн. (том 3 арк. арк. справи 17.). В матеріалах справи відсутні докази оплати придбаного позивачем СПБУ В-319.
Посилаючись на акт прийому-передачі від 21 грудня 2012 року, світлокопія якого долучена до матеріалів справи не є оригіналом або засвідченою належним чином копією первинного документа відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року та була чинною на час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій), позивач доводить повне виконання сторонами зобов`язань за контрактом № 1219 (том 3 арк. справи 110, 170-171).
Також позивач вказує на те, що платіжними дорученнями від 29 грудня 2012 року доведено перерахування на користь Державного бюджету України сум податку на додану вартість за імпортною операцією, а платіжними дорученнями №25 та № 26 від 28 грудня 2012 року підтверджено сплату за таможне оформлення (том 3, арк. справи 120-124).
До матеріалів справи долучені світлокопії платіжних доручень, які не утримують в собі призначення платежу щодо сплати податку на додану вартість, разом із тим за кодами бюджетної класифікації ця обставина є доведеною, однак відсутність відбитку печатки банку про проведення платежу саме стосовно сплати податку на додану вартість, не засвідчення долучених світлокопій платіжних доручень судами попередніх інстанцій під час первісного розгляду та позивачем під час нового розгляду унеможливлює вважати цей факт доведеним, навіть за умови листа Кримської митниці від 29 травня 2013 року №05-13/3471, який також не відповідає встановленим вимогам письмового доказу в адміністративному процесі.
Суд визнає, що питання здійснення імпортної операції, отримання устаткування, його оплати, сплати до Державного бюджету податку на додану вартість за імпортною операцією, обумовлені неякісним проведенням перевірки податковим органом правомірності формування позивачем бюджетного відшкодування за січень 2013 року внаслідок формування податкового кредиту грудня 2012 року. Результати можливого фінансового моніторингу податковим органом належним чином не здійснені та судам попередніх інстанцій з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, не надані.
СПБУ В-319 пройшла процедуру митного оформлення на Кримській митниці у відповідності з вимогами чинного законодавства згідно вантажно-митної декларації № 600020000/2012/003346 від 29 грудня 2012 року, оформленою Кримською митницею (том. 3 арк. справи 71-73).
У подальшому позивачем подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС Декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками, в якій у рядку 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" зазначено суму в розмірі 600 041 388,00 грн (сформовано за рахунок залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, а саме грудень 2012), (том 3 арк. справи 43-52). У справі відсутня декларація з податку на додану вартість за грудень 2012 року, на підставі якої сформовано від`ємне значення січня 2013 року. До декларації, додатком №4 Товариство направило податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму.