ПОСТАНОВА
Іменем України
01 липня 2019 року
Київ
справа №826/25443/15
адміністративне провадження №К/9901/55577/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білак М.В. (суддя-доповідач),
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (головуючий суддя - Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.)
у справі № 826/25443/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України)
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ДФС України, оформлене у формі наказу від 26 жовтня 2015 року № 3399-о про його звільнення з посади заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України з підстав, передбачених пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України;
- поновити його на посаді заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України;
- стягнути на його користь з ДФС України середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 26 жовтня 2015 року № 3399-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України з 27 жовтня 2015 року. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України з 27 жовтня 2015 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору та в подальшому ухвалою від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу повернуто, з підстав неусунення наявних в ній недоліків.
5. У березні 2018 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, додавши до неї клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Скаргу залишено без руху, зокрема, з підстави, передбаченої частиною третьою статті 298 КАС України, у зв`язку з пропуском апелянтом строку на апеляційне оскарження, із констатуванням відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, наведених у заяві про його поновлення.
7. У зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали від 30 березня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
8. У травні 2018 року відповідач утретє звернувся з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року.
9. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 травня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, а саме з огляду на наявність ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї самої особи на це саме судове рішення.
10. Не погоджуючись з останньою ухвалою апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив з приписів пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, в якій закріплено обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за наявності постанови про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі відповідач зазначив, що апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував те, що сплата судового збору не може бути перешкодою в доступі до правосуддя, а також його доводи щодо неможливості сплатити судовий збір з незалежних від нього причин у встановлені процесуальні строки, чим порушив пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
14. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.