ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
м. Київ
справа № 805/1189/16-а
адміністративне провадження № К/9901/8658/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/1189/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 54600 грн.,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Г. П. Бабаш) від 09 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Р. Ф. Ханова, Л. А. Василенко, А. В. Гайдар) від 19 липня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі 54600 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що з 15 серпня 1995 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 377о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Кльосов О . Є. зазначає, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" зазначено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою чи іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менше, ніж 3000 грн., у розрахунку на місяць. Позивач вказує на те, що в період з 07 квітня 2014 року по 06 листопада 2015 року він приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, що підтверджено довідкою від 06 листопада 2015 року № 11402/Нч. Враховуючи розмір середньоденного грошового забезпечення позивача у розмірі 46,92 грн., останній вважає, що на його користь підлягає виплаті 54600 грн., оскільки, як вказує позивач, в зоні зіткнення він знаходився загалом 18 місяців та 06 днів. Однак, в порушення діючого законодавства вказана винагорода позивачу виплачена не була.
3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2016 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строку до 15 вересня 2016 року для усунення недоліків.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2016 року поновлено пропущений строк подання касаційної скарги, внаслідок чого відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
7. 10 жовтня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 24 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 805/1189/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 548/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ у Димитровському міському відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Димитровський МВ ГУМВС України в Донецькій області). Останнє присвоєне за період служби спеціальне звання капітан міліції.
16. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС України в Донецькій області) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578. З 10 листопада 2015 року ГУМВС України в Донецькій області перебуває в стані припинення, на час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру не внесений.
17. Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області зареєстрований як юридична особа 06 листопада 1990 року, про що 17 липня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 259 120 0000 000312. З 10 листопада 2015 року Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області перебуває в стані припинення. На час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, як юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений.
18. Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20 жовтня 2015 року № 294 капітана міліції ОСОБА_1 було введено до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань з 07 квітня 2014 року. Відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 13 грудня 2015 року № 347 з 06 листопада 2015 року позивача виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою позивачу ГУ МВС України в Донецькій області (вих. №11402/Нч від 06 листопада 2015 року).
19. Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивачу виплачена винагорода за участь в антитерористичній операції:
за лютий 2015 року 1286,00 грн. (наказ від 02 квітня 2015 року № 738 (за 12 днів)),
за березень 2015 року 871,00 грн. (наказ від 02 квітня 2015 року №7 39 (за 9 днів)),
за травень 2015 року 290,00 грн. (наказ від 06 липня 2015 року № 1496 (за 3 дні)),
за червень 2015 року 2700,00 грн. (наказ від 18 серпня 2015 року № 1786 (за 27 днів)),
за вересень 2015 року 372,00 грн. (наказ від 06 листопада 2015 року № 2456 (за 3 дні)),
за жовтень 2015 року 1418,00 грн. (наказ від 06 листопада 205 року № 2457 (за 9 днів)),
за листопад 2015 року 258,00 грн. (наказ від 06 листопада 2015 року №2434 (за 2 дні)).
20. Зазначені виплати проведені на підставі наказів ГУ МВС України в Донецькій області, відповідних рапортів в.о. начальника, начальника Димитровського МВ ГУ МВС України в Донецькій області та згідно відомостей виплати грошової винагороди за безпосередню участь в АТО особам рядового і начальницького складу органів та підрозділів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Потім, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, ГУ МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. В касаційній скарзі скаржник посилається на положення Наказу № 719 від 23 липня 2014 року "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України" прийнятого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року, на положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій". Наголошує на тому, що зазначені нормативні акти, що регулюють виплату винагороди за безпосередню участь в АТО не передбачають складання відповідних рапортів керівництвом для доведення безпосередньої участі певної особи в АТО. На думку позивача, рапорти керівництва потрібні лише для тих осіб, які були залучені до проведення АТО з інших населених пунктів. Відтак скаржник вважає, що належним доказом його безпосередньої участі в антитерористичній операції є відповідна довідка про проходження служби в цій зоні та сам факт віднесення місця проходження служби до зони, де проводиться антитерористична операція.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
25. Законом "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.
26. Згідно ст. 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.