РІШЕННЯ
Іменем України
21 травня 2019 року
Київ
справа №9901/440/18
адміністративне провадження №П/9901/440/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді Бевзенка В.М.,
суддів: Берназюка Я.О.,
Білоуса О.В.,
Данилевич Н.А.,
Желтобрюх І.Л.,
участю секретаря судового засідання - Ігнатенко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Русакової І.Г.,
представника третьої особи - Ступака Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Генеральна прокуратура України, про визнання незаконним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - Генеральна прокуратура України, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя №60/0/15-18 від 16 січня 2018 року про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням присяги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає:
- відповідачем під час проведення дисциплінарного провадження щодо позивача було порушено частину другу статті 19 Конституції України, частину тринадцяту статті 49, частину сьому статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII), оскільки в результаті розгляду Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної справи було прийнято рішення з порушенням встановлених законом строків; рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати було прийнято з порушенням встановлених законом строків;
- заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. про проведення спеціальної перевірки судді ОСОБА_1 була подана не уповноваженою особою в порушення частини другої статті 19, статті 58 Конституції України, Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 08 квітня 2014 року №1188-VII (далі - Закон №1188-VII), Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, чинній на день звернення заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. із заявою про проведення перевірки щодо судді ОСОБА_1 - на 05 грудня 2014 року; далі - Закон №1789-ХІІ), а тому не могла бути предметом розгляду Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК). Позивач вважає, що висновки ТСК прийняті на підставі такої заяви є незаконними, такими, що не могли бути предметом розгляду Другої дисциплінарної палати ВРП, що є підставою для скасування оскарженого рішення ВРП;
- оскаржене рішення було прийняте з перевищенням наданих законом повноважень, фактично на підставі перегляду судових справ;
- відповідачем було порушено строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та статтю 58 Конституції України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що:
- другою Дисциплінарною палатою ВРП встановлено обставини, які свідчать про невиконання позивачем - слідчим суддею функцій судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів підозрюваних. Так, при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суддею ОСОБА_1 не враховано, що допит підозрюваного відбувся без участі захисника, що призвело до порушення прав підозрюваного на захист;
- позивачем не встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не досліджено доказів, які б свідчили про існування підозри;
- ухвали слідчого судді ОСОБА_1 не містять посилання на докази, які досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу, та свідчать про те, що жоден з більш м`яких видів запобіжних заходів, не пов`язаних із позбавленням свободи, не здатен забезпечити належну процесуально поведінку підозрюваних;
- у судових рішеннях, які постановлені у формі ухвал, позивачем не наведені належні і допустимі мотиви та підстави їх постановлення, що викликає сумнів у об`єктивності та справедливості судді.
Генеральною прокуратурою України подано письмові пояснення до позову, в яких зазначає про безпідставність доводів позивача про відсутність у заступника Генерального Прокурора Бачуна О.В. права на звернення до ТСК із заявою про проведення спеціальної перевірки позивача відповідно до Закону №1188-VII та просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2018 року зупинено провадження у справі №П/9901/440/18 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи (провадження №11-436сап18) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2017 року №4114/0/15-17, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року поновлено провадження в адміністративній справі №П/9901/440/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Генеральна прокуратура України, про визнання незаконним та скасування рішення.
У судовому засіданні 21 травня 2019 року ОСОБА_1 та його представник позов підтримали, просили його задовольнити з викладених у ньому підстав. Представник відповідача та третьої особи просили у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи учасників справи, перевіривши матеріали справи та наведені у позові доводи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
Указом Президента України від 21 квітня 2003 року №346/2003 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року №260-VІ "Про обрання суддів" ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
15 лютого 2016 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) з ТСК надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О. В . (вх. № 2908/0/8-14 від 08 грудня 2014 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону №1188-VII, яку мотивовано тим, що цей суддя у справах № 755/5456/14-к і № 755/5460/14-к обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII, у зв`язку із чим стосовно судді повинна бути здійснена перевірка відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 цього Закону. Також у заяві вказано, що всупереч вимогам статті 183 Кримінального процесуального кодексу України в ухвалах слідчого судді ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає ретельного обґрунтування необхідності його застосування як виняткового запобіжного заходу.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 10 травня 2016 року вказану заяву передано члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н . О. для проведення перевірки.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з яким органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів усіх інстанцій, є ВРП та її дисциплінарні палати.
Згідно з пунктом 33 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII заяви, які передані ТСК до ВРЮ відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону №1188-VII, дисциплінарні органи ВРП розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у заяві заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1, член Другої Дисциплінарної палати ВРП Волковицька Н.О. склала висновок від 16 лютого 2017 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1
Ухвалою від 27 лютого 2017 року № 348/2дп/15-17 Друга Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1
Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 липня 2017 року № 1907/2дп/15-17 суддю Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про несумлінне ставлення судді ОСОБА_1 до покладених на нього обов`язків слідчого судді, зокрема щодо об`єктивного розгляду справи та судового захисту прав осіб у кримінальному провадженні, законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини. Порушення закону, допущені суддею ОСОБА_1, є очевидними та грубими, дисциплінарний проступок є істотним, а його наслідки негативно вплинули як на права окремих осіб, так і на ступінь довіри суспільства до судової влади в цілому. Беручи до уваги тяжкість проступку та його наслідки, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що позитивна характеристика судді та відсутність дисциплінарних стягнень не можуть бути підставою для застосування більш м`якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади.
01 серпня 2017 року суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Наугольна О.В. звернулися до ВРП зі скаргою на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 01 серпня 2017 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Беляневича В.Е.
За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі, член ВРП Беляневич В.Е. дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та його представника - адвоката Наугольної О.В. і відсутність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17 (висновок від 08 листопада 2017 року).
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП прийняла рішення від 14 грудня 2017 року №4114/0/15-17 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 03 липня 2017 року №1907/2дп/15-17 про притягнення судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП виходила з того, що наведені в скарзі судді ОСОБА_1 та його представника доводи не спростовують установлених Другою Дисциплінарною палатою ВРП обставин та кваліфікації дій судді як грубого порушення законодавства, яке свідчить про необ`єктивний та упереджений розгляд справ, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя. Наявність кримінальних проваджень стосовно слідчих та прокурора, про які зазначено у скарзі, та обставини, встановлені під час досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях, не спростовують указаних порушень судді ОСОБА_1 За висновком ВРП, порушення законодавства, допущені суддею, є істотним дисциплінарним проступком і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
На підставі зазначеного рішення до ВРП 27 грудня 2019 року надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Рішенням ВРП від 16 січня 2018 року звільнено ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.