ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2019 року
м. Київ
cправа № 910/12214/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Трохимчук В. С.,
відповідача - не зʼявилися,
третьої особи - не зʼявилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 (судді: Пашкіна С. А., Власов Ю. Л., Буравльов С. І.) у справі
за позовом Київської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,
про передачу гуртожитку до комунальної власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2018 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Реалізаційна База" (далі - ПрАТ "Реалізаційна База") про зобовʼязання відповідача передати гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19, у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 1, 5, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" обґрунтовано тим, що депутат Київської міської ради Товмасян В. Р. 01.09.2017 надіслав ПрАТ "Реалізаційна База" депутатське звернення про вчинення заходів реагування, спрямованих на передачу спірного гуртожитку в комунальну власність територіальної громади міста Києва. Проте ПрАТ "Реалізаційна База" у листі від 12.09.2018 відмовилося передавати гуртожиток, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Крім того, позивач зазначив, що спірний гуртожиток передано відповідачеві із порушенням вимог Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".
1.3. ПрАТ "Реалізаційна База" заперечило проти позову, просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що Відкрите акціонерне товариство "Реалізаційна База" (далі - ВАТ "Реалізаційна База") (правонаступником якого є відповідач) було створено шляхом перетворення орендного підприємства на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву) від 08.05.1997 № 575 "Про перетворення орендного підприємства "Київська реалізаційна база" у відкрите акціонерне товариство" і згідно з додатком № 1 до цього наказу до статутного фонду товариства передано гуртожиток по вул. Миру, 19 у м. Києві.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на день створення відповідача) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Так, РВ ФДМУ по місту Києву у встановленому законом порядку видало відповідачеві перелік нерухомого майна, що передається товариству у власність, у тому числі спірний гуртожиток.
Відповідач наголосив, що з огляду на положення статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а за змістом статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовʼязковим для неї.
ПрАТ "Реалізаційна База" наголосило, що відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", на який посилається позивач, гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Однак позивач не зазначив про наявність Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, як і не навів будь-якої іншої законодавчо визначеної процедури щодо передачі спірного гуртожитку станом на дату предʼявлення позову.
Крім того, на думку відповідача, доводи Київської міської ради про передачу відповідачеві спірного гуртожитку із порушенням вимог Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" не підтверджені жодними доказами, а також суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України у справі № 27/167/10-4/16/10-27/189/10. Позивач не довів і не підтвердив неправомірності включення та перебування спірного гуртожитку у статутному фонді ПрАТ "Реалізаційна База".
1.4. Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018, зокрема, до участі у справі залучено РВ ФДМУ по місту Києву як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
1.5. РВ ФДМУ по місту Києву у поясненнях на позовну заяву зазначило, що згідно з наказом РВ ФДМУ по місту Києва від 08.05.1997 № 575 підприємство "Київська реалізаційна база" перетворено на відкрите акціонерне товариство, правонаступником якого є ПрАТ "Реалізаційна База". Відповідно до відомостей про державне майно, що не увійшло до статутного фонду товариства станом на 31.12.2017, гуртожиток по вул. Миру, 19 (барачного типу) (інвентарний № 386) не увійшов до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Київська реалізаційна база".
26.08.2009 на підставі Закону України "Про передачу обʼєктів державної та комунальної власності", Положення про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, РВ ФДМУ по місту Києву прийняло відповідне управлінське рішення про передачу гуртожитку барачного типу по вул. Миру, 19 (інвентарний № 386) у комунальну власність територіальної громади Святошинського району.
При цьому РВ ФДМУ по місту Києву повідомило, що пʼятиповерховий гуртожиток по вул. Миру, 19 (інвентарний № 389 вартістю 113 690,89 грн) увійшов до статутного фонду відповідача.
Оскільки включення пʼятиповерхового гуртожитку по вул. Миру, 19 (інвентарний № 389) до статутного фонду товариства, на думку РВ ФДМУ по місту Києву, не відповідає законодавству, яке було чинним на той час, позовні вимоги Київської міської ради слід задовольнити.
1.6. У листопаді 2018 року Київська міська рада подала до суду заяву, яку було прийнято судом, про зміну предмета позову і просила зобовʼязати ПрАТ "Реалізаційна База" передати гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19-а, до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Позивач наголосив, що згідно з відповідями Київського міського бюро технічної інвентаризації та Департаменту містобудування та архітектури на запит Департаменту комунальної власності міста Києва щодо уточнення адреси розташування спірного пʼятиповерхового гуртожитку цей гуртожиток розташовано по вул. Миру, 19а, у звʼязку з чим позивач просив зобовʼязати відповідача передати у комунальну власність територіальної громади гуртожиток саме за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19а.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 позовні вимоги задоволено повністю, зобовʼязано ПрАТ "Реалізаційна База" передати пʼятиповерховий гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19а, у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно зі статтею 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад, отже відповідач набув обовʼязку щодо передачі у комунальну власність спірного гуртожитку.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 скасовано, прийнято нове рішення. Зобовʼязано ПрАТ "Реалізаційна База" передати пʼятиповерховий гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19а у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, дійшов висновку про порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме частини 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд разом із заявою позивача про зміну предмета позову долучив докази, без встановлення строків для подання додаткових доказів, а також з підстав здійснення судом першої інстанції розгляду справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.
Разом із цим, задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, зазначивши, що примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є колективною власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена із дотриманням визначеної законом процедури, не може бути визнана порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України, про що також наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 904/10435/17.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПрАТ "Реалізаційна База" у касаційні скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 і прийняти нове рішення про відмову у позові повністю, акцентуючи на прийнятті оскаржуваного судового рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, із невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права і прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову із новими доказами без установлення строку для подання додаткових доказів. За змістом частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України докази, одержані із порушенням закону, судом не приймаються.
Однак суди першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях посилаються саме на ці докази, отримані з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України.
ПрАТ "Реалізаційна База" наголошує на залишенні судом апеляційної інстанції поза увагою доводів відповідача про те, що згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передача гуртожитків здійснюється відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Однак суди не зазначили про наявність будь-якої Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків щодо спірного гуртожитку або будь-якої іншої правової підстави для передачі пʼятиповерхового гуртожитку.
Заявник касаційної скарги акцентує, що посилаючись на захист конституційних прав мешканців гуртожитків шляхом зобовʼязання ПрАТ "Реалізаційна База" передати гуртожиток у комунальну власність, суди попередніх інстанцій не врахували змісту положень статті 41 Конституції України, статей 14, 321 Цивільного кодексу України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення прав акціонерного товариства та його акціонерів, оскільки зобовʼязання передати нерухоме майно, включене до статутного фонду товариства, позбавляє товариство права власності на нерухоме майно. Судові рішення не містять застережень, за який рахунок мають бути відновлені права акціонерів на їх корпоративні права.
3.2. Київська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі залишити без змін, наголошуючи, що зважаючи на положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Закону України "Про приватизацію державного майна" ПрАТ "Реалізаційна База" набуло гуртожиток по вул. Миру, 19а у місті Києві законним способом безоплатно у власність в ході приватизації державного майна. Отже, безоплатна передача гуртожитку у комунальну власність не порушує приватного інтересу.
Посилаючись також на постанову Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17, Київська міська рада зазначає, що примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є колективною власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена із дотриманням визначеної законом процедури і не може бути визнана порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 21.04.1997 РВ ФДМУ по місту Києву затверджено план приватизації орендного підприємства Київська реалізаційна база.
Згідно з наказом від 08.05.1997 № 575 РВ ФДМУ по місту Києву "Про перетворення орендного підприємства "Київська реалізаційна база" у відкрите акціонерне товариство" орендне підприємство "Київська реалізаційна база" перетворено у відкрите акціонерне товариство. Визначено, що акціонерне товариство є правонаступником орендного підприємства, яке приватизується. Затверджено статут ВАТ "Київська реалізаційна база".
У додатку № 1 до наказу від 08.05.1997 № 575 РВ ФДМУ по місту Києву затверджено перелік обʼєктів, які передаються до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, у тому числі пʼятиповерховий гуртожиток за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19а, інвентарний номер 389, вартістю 113 690,89 грн.
Суди також установили, що 01.09.2017 депутат Київської міської ради Товмасян Р. В. направив ПрАТ "Реалізаційна База" (яке є правонаступником всіх прав та обовʼязків ВАТ "Реалізаційна База") депутатське звернення про вчинення заходів реагування, в якому зазначено про звернення мешканців гуртожитку, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Миру, 19-А, з проханням забезпечити їх житлові права, зокрема приватизацію займаних кімнат. У зверненні висунуто вимогу про скликання позачергових загальних зборів ПрАТ "Реалізаційна База", на порядку денному необхідно розглянути питання виведення зі статутного фонду товариства гуртожитку по вул. Миру, 19а у місті Києві.
У відповідь на зазначене звернення зборів ПрАТ "Реалізаційна База" (лист від 12.09.2017 № 120) повідомило, що включення гуртожитку по вул. Миру, 19а у місті Києві до статутного фонду товариства здійснено у передбачений законом спосіб, рішення щодо неправомірного внесення гуртожитку до статутного фонду товариства немає, у звʼязку з чим наглядова рада ПрАТ "Реалізаційна База" не вбачає підстав для скликання загальних зборів і здійснення заходів щодо зменшення статутного фонду товариства.
4.3. Предметом позову (згідно з позовною заявою) є вимога Київської міської ради про зобовʼязання ПрАТ "Реалізаційна База" передати гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19, у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради із посиланням на положення статей 1, 5, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".
У подальшому Київська міська рада у заяві про зміну предмета позову просило зобовʼязати ПрАТ "Реалізаційна База" передати у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради гуртожиток, розташований за адресою: м. Київ, вул. Миру, 19, із посиланням на надання Київським міським бюро технічної інвентаризації та Департаментом містобудування та архітектури інформації щодо уточнення адреси розташування спірного пʼятиповерхового гуртожитку, який згідно із цією інформацією розташований саме по вул. Миру, 19а.
4.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про порушення судом вимог частини 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття заяви позивача про зміну предмета позову без встановлення строку для подання додаткових доказів.
4.5. Проте колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним з огляду на таке.
За змістом частини 7 статті 80 Господарського процесуального кодексу України якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої предʼявлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права зʼясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовʼязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.