ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/7839/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс"
представник позивача - Тарасенко О. М., адвокат
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
представник відповідача - Щербак Є. М., адвокат
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
представник третьої особи - Басій К. С., адвокат
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Чорна Л. В., Тищенко А. І.) у справі Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненим договору застави та зобов`язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 18.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач, Банк) з позовом про визнання припиненим договору застави № НКЛ-2002859/S-3 від 22.01.2014 (далі - Договір застави) та зобов`язання Банку вчинити дії з внесення відповідних змін про припинення права застави за Договором застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з несвоєчасним виконанням позичальником (Позивачем) зобов`язання за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 (далі - Кредитний договір-1) та Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014 (далі - Кредитний договір-2), укладеними з Банком, останній здійснив повне погашення суми заборгованості шляхом списання коштів з рахунків поручителів (фізичних осіб), що підтверджується постановою Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/3896/17. Втім Банк в порушення пункту 1 статті 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 28 Закону України "Про заставу" та пункту 3.2 Договору застави не вчинив дії з внесення відповідних змін про припинення права застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 12.09.2018 Господарський суд міста Києва (суддя Чинчин О. В.) прийняв рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
2.2. Судове рішення мотивоване тим, що сама по собі нікчемність правочинів, передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не визнані такими правочини уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), оскільки на неї покладено обов`язок виключно виявлення нікчемних правочинів неплатоспроможного банку, тому визнання недійсними Договорів поруки відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", поновлення заборгованості Позивача за Кредитними договорами, з урахуванням вимог пунктів 3.2, 3.3 Договору застави, свідчить про наявність зобов`язань у Позивача за Договором застави, а доказів погашення заборгованості перед Позивачем Відповідач не надав.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 23.04.2019 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018; прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог; визнав припиненим Договір застави; зобов`язав Банк вчинити дії з внесення відповідних змін про припинення права застави за Договором застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
3.2. Постанова суду мотивована тим, що наданими у справі доказами підтверджено, що зобов`язання Позивача за Кредитними договорами припинилося, про що свідчить виконання прийнятого судового рішення у справі № 910/3896/17, відповідно зобов`язання заставодавця за Договором застави, що є похідним від основного зобов`язання, є припиненими в силу положень пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України, абзацу 2 статті 28 Закону України "Про заставу", пункту 3.2 Договору застави.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018.
5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
5.1. Суд апеляційної інстанції порушив частину першу статті 2, частину першу статті 273 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки апеляційний розгляд справи тривав вдвічі більше, ніж передбачено процесуальним законом.
5.2. Суд порушив статтю 269 ГПК України, оскільки неправомірно переглянув і скасував судове рішення на підставі доказів, які не існували на час розгляду справи.
5.3. Апеляційний господарський суд порушив частину четверту статті 75 ГПК України через невизнання преюдиціальними обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 756/9470/16-ц, № 753/13718/16-ц, № 755/11560/16-ц, які на час ухвалення рішення судом першої інстанції 12.09.2018 набрали законної сили, а також через визнання преюдиціальними обставин, встановлених судовим рішенням у справі № 910/3896/17, оскільки у цій справі Верховний Суд не надав оцінки доводам Відповідача щодо нікчемності правочину на підставі пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також порушення зазначеної норми полягає у тому, що суд не визнав преюдиціальними обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 910/7838/18, № 910/5768/17, № 910/5543/17, які набрали законної сили
5.4. Суд порушив частину четверту статті 236 ГПК України, оскільки не врахував, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду у справах № 12-9зг18 від 11.04.2018 та № 12-15гс18 від 16.05.2018 справи про оскарження дій та рішення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків нікчемності правочинів не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір не є публічно-правовим; рішення Уповноваженої особи оформлені наказом / протоколом / повідомленням є внутрішніми документами банку, які не порушують прав та інтересів третіх осіб, а відтак не підлягають оскарженню та скасуванню. Наведена позиція також підтверджена судовими рішеннями у справах № 910/7983/17 (№ 12-56гс18) від 23.05.2018, № 815/5392/16 (№ 11-465апп18) від 04.07.2018, № 820/1648/17 (11-447апп18) від 04.07.2018, № 819/353/16 (№ 11-163апп18) від 04.07.2018, № 826/1476/15 (№ 11-104апп18) від 04.07.2018, № 813/1061/16 (№ 11-654апп18) від 22.08.2018. Відповідно скасування повідомлень про нікчемність правочину в адміністративному судочинстві не створює жодних правових наслідків, не тягне за собою автоматичної дійсності правочинів, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі № 826/2152/16 не встановлює обставин, які мають преюдиціальне значення при вирішенні цього спору.
5.5. Фонд не був залучений до участі у справах № 910/3896/17 та № 826/2152/16, а відтак має право на спростування на підставі частини п`ятої статті 75 ГПК України.
5.6. Суд апеляційної інстанції порушив статті 556, 593, 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5.7. Відсутні підстави для припинення Договору, передбачені пунктами 3.2, 6.10 Договору, статтею 28 Закону України "Про заставу", статті 593 ЦК України, оскільки Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання перед позичальником за Кредитними договорами.
5.8. Апеляційний суд порушив статтю 2 ГПК України, частину третю статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки станом на час звернення до суду з позовом жодні права Позивача порушені не були, а тому судового захисту не потребують.
5.9. Суд апеляційної інстанції неправомірно не застосував пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" враховуючи, що Договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та 7 Договорів поруки є нікчемними на підстав зазначеного пункту, оскільки банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. 05.06.2019 Фонд подав пояснення до касаційної скарги, в яких просить касаційну скаргу задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 залишити в силі. Вважає касаційну скаргу повністю обґрунтованою, а позовні вимоги Позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
6.2. Фонд зазначає про безпідставність твердження Позивача про те, що повне погашення заборгованості за Кредитними договорами відбулося шляхом списання коштів з рахунків поручителів з огляду на те, що відсутні будь-які правові підстави для припинення зобов`язань за Договором застави.
6.3. За твердженням Фонду, Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вимагаючи припинити зобов`язання за Договором застави, зобов`язаний довести яким чином порушено його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, однак він жодним чином не аргументує, в чому полягає порушення його прав та інтересів.
6.4. Фонд також послався на те, що при наявності судового рішення у справі № 910/5768/17 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції ухвалив протилежну постанову, якою задовольнив позовні вимоги.
6.5. Обставини недійсності/нікчемності Договорів поруки, за рахунок яких начебто відбулося погашення існуючої заборгованості за кредитними зобов`язаннями, досліджуються в рамках окремих судових проваджень, щодо яких Верховний Суд під час розгляду справи № 910/3896/17 не надавав жодної правової оцінки, отже обставини, встановлені у зазначеній справі не мають преюдиціального значення.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 13.09.2013 та 22.05.2014 між Банком (кредитор) та Товариством (позичальник) укладено Договори кредитної лінії №НКЛ-2002859, №НКЛ-2002859/1 (далі - Кредитні договори), на виконання яких в тимчасове користування позичальника надані кредитні кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
7.2. Для забезпечення виконання зобов`язання за Кредитними договорами, 22.01.2014 між Банком (заставодержатель) та Позивачем (заставодавець) укладено Договір застави, з урахуванням додаткового договору від 22.05.2014 до Договору застави, за яким в заставу Банку передано обладнання, що зазначено в додатку №1 до Договору застави.
7.3. Крім того, 25.06.2014 для забезпечення виконання зобов`язання за Кредитними договорами були укладені: Договір поруки №П 2002859-5 між Банком та ОСОБА_1 як поручителем; Договір поруки №П 2002859-6 між Банком та ОСОБА_2 як поручителем; Договір поруки №П 2002859-7 між Банком та ОСОБА_3 як поручителем; Договір поруки №П 2002859-8 між Банком та ОСОБА_4 як поручителем; Договір поруки №П 2002859-9 між Банком та ОСОБА_5 як поручителем; Договір поруки №П 2002859-10 між Банком та ОСОБА_6 як поручителем; Договір поруки №П 2002859-11 між Банком та ОСОБА_7 як поручителем (далі - Договори поруки).
7.4. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав про повне погашення суми заборгованості за Кредитними договорами шляхом списання коштів з рахунків поручителів та шляхом стягнення суми простроченої заборгованості на виконання прийнятого у справі № 910/5768/17 судового рішення.
Питання щодо нікчемності укладених Договорів поруки згідно з частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" розглядалось адміністративним судом в межах справи № 826/2151/16, в якій постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 визнано протиправними дії та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк", оформлені повідомленнями про нікчемність правочинів № 3699 та 3701 від 22.12.2015.
Враховуючи погашення кредиту частково за рахунок поручителів, а частково перерахуванням коштів на виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, Позивач просив визнати припиненим договір застави №НКЛ-2002859/S-3 від 22.01.2014 та зобов`язати Банк вчинити дії з внесення відповідних змін про припинення права застави за Договором застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
7.5. Відповідно до п. 3.2, 3.3 Договору застави право застави припиняється: у випадку припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; у випадку реалізації предмета застави; у випадку набуття заставодежателем права власності на предмет застави; у випадку виконання завставодавцем та позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього належним чином та в повному обсязі; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. При частковому виконанні забезпечених заставою зобов`язань, застава зберігається у початковому обсязі.
7.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.04.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі № 910/3896/17 про задоволення позову у повному обсязі скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 125 959,47 грн. заборгованості за кредитом, 413 180,86 грн. процентів за користування кредитом, 152 832,54 грн. пені за прострочення погашення кредиту, 16 102,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. (т. 1 а. с. 35 - 45)
У вказаній справі суд встановив, що Банк 04.02.2015 та 12.02.2015, на підставі Договорів поруки № П-2002859-5, № П-2002859-7, № П-2002859-8, № П-2002859-9, № П-2002859-10, № П-2002859-11 списав з депозитних та поточних рахунків поручителів грошові кошти у загальній сумі 2 366 437,93 дол. США та 40 800 318,64 грн. в рахунок погашення кредиту за Договором кредитної лінії № НКЛ- 2002859/1 від 22.05.2014 (Кредитний договір-2), внаслідок чого відбулось повне погашення заборгованості за цим договором. На підставі Договору поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014, 04.02.2015 Банком з рахунку поручителя списані грошові кошти у сумі 4 157 175,04 дол. США в рахунок погашення кредиту за Договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013 (Кредитний договір-1), внаслідок чого відбулось часткове погашення заборгованості за цим договором.
04.02.2015 Банк списав з депозитного рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_2 ., відкритого в Банку, на рахунок НОМЕР_1, відкритий в Банку, 4157175,05 дол. США як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-1.
04.02.2015 Банк списав з поточного рахунку НОМЕР_4 ОСОБА_3, відкритого в Банку 1950310,24 дол. США на рахунок НОМЕР_1, та 430609,90 грн на рахунок НОМЕР_2, які відкриті в Банку як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-2.
04.02.2015 Банк списав з поточного рахунку НОМЕР_5 ОСОБА_4, відкритого в Банку, на рахунок НОМЕР_2, відкритий в Банку, 2065698,32 грн як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-2.
04.02.2015 Банк списав з поточного рахунку НОМЕР_6 ОСОБА_1, відкритого в Банку, на рахунок НОМЕР_1, відкритий в Банку, 416127,69 дол. США як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-2.
04.02.2015 Банк списав з поточного рахунку НОМЕР_7 ОСОБА_5, відкритого в Банку, на рахунки НОМЕР_2, НОМЕР_8, відкриті в Банку, 9804011, 32 грн як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-2.
12.02.2015 Банк у зв`язку з достроковим розірванням договору банківського вкладу № 005-09509-291214 від 29.12.2014 для реалізації поруки зарахував з поточного рахунку НОМЕР_9 ОСОБА_6 . 25000000,00 грн на транзитний рахунок банку НОМЕР_10, які цього ж дня зараховані на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в Банку як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-2.
12.02.2015 Банк у зв`язку з достроковим розірванням договору банківського вкладу № 006-09509-291214 від 29.12.2014 для реалізації поруки зарахував з поточного рахунку НОМЕР_11 ОСОБА_7 . 3500000,00 грн. на транзитний рахунок банку НОМЕР_12, які цього ж дня зараховані на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в Банку як погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором-2.
7.7. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 21.12.2017 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/3896/17, виданого 30.10.2017 про стягнення з Позивача на користь Банку 1 125 959,47 грн заборгованості за кредитом, 413 180,86 грн процентів за користування кредитом, 152 832,54 грн пені за прострочення погашення кредиту, 16 102,76 грн 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом (т. 1 а. с. 46).