У Х В А Л А
21 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 757/43793/18-ц
Провадження № 14-311 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г .
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Компанії "COLLYERLIMITED" (далі також - позивач) до Акціонерного товариства Комерційного банку (далі також - АТ КБ) "Приватбанк", Національного банку України (далі також - НБУ), ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) "Редакція газети "Закон і Бізнес", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_3, Компанія "TEAMTREND LIMITED", Компанія "TRADE POINT AGROLIMITED", на стороні відповідача - Міністерство фінансів України, про визнання бездіяльності незаконною, визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію,
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року і
в с т а н о в и л а:
у жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність НБУ, яка полягала у тому, що він не спростував недостовірну інформацію щодо участі позивача у шахрайських схемах, яка порочить його ділову репутацію;
- визнати незаконною бездіяльність АТ КБ "Приватбанк", яка полягала у тому, що це товариство не спростувало недостовірну інформацію щодо участі позивача у шахрайських схемах, яка порочить його ділову репутацію;
- визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" у статті ОСОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1" в електронному вигляді на вебсайті щотижневої газети "Закон і Бізнес " інтернет-ресурсу zib.com.ua;
- зобов`язати ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес ", вебсайт zib.com.ua не пізніше п`яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі на вебсайті zib.com.ua.
Мотивував позов такими обставинами:
- у жовтні 2017 року в електронному виданні газети "Закон і Бізнес", розміщеному на вебсайті zib.com.ua, був опублікований цикл статей ОСОБА_2 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1";
- в одній зі статей з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2 зазначив про незаконне кредитування АТ КБ "Приватбанк" низки компаній-нерезидентів України, зокрема позивача, а також про участь останнього у шахрайських схемах та у "Приват-піраміді";
- ця поширена інформація не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію позивача;
- оскільки стаття ОСОБА_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1" розповсюджена в електронному виданні щотижневої газети "Закон і Бізнес", належними відповідачами у цій справі є автор статті та ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес";
- слід застосувати приписи пунктів 9, 12, 15 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ № 1);
- будь-які висловлювання щодо позивача та його уповноважених осіб у стверджувальній формі про їх винуватість у вчиненні злочину, як про це вказано у статті "ІНФОРМАЦІЯ_1", до ухвалення судом обвинувального вироку є порушенням презумпції невинуватості;
- не відповідають дійсності твердження автора статті про те, що позивач брав участь у шахрайській схемі, внаслідок якої АТ КБ "Приватбанк" втратило активи, що були передані на підставі кредитних договорів та які не мали належного забезпечення;
- НБУ й АТ КБ "Приватбанк" до часу націоналізації цього банку державою в особі Міністерства фінансів України не заявляли про наявність проблем, які висвітлені у циклі статей ОСОБА_2, а тому мали спростувати недостовірну інформацію, вказану у цих статтях, але цього не зробили. Внаслідок описаної бездіяльності НБУ й АТ КБ "Приватбанк" у пресі звинувачують позивача в шахрайських схемах, що порочить його ділову репутацію перед партнерами та негативно впливає на його ж ділову активність.
10 жовтня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Мотивував ухвалу такими обставинами:
- відповідно до пункту 14 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України вимоги позивача до АТ КБ "Приватбанк", НБУ, ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" треба розглядати за правилами господарського судочинства;
- позивач необґрунтовано, штучно об`єднав позовні вимоги з метою зміни підсудності та завідомо безпідставно, штучно залучив фізичну особу співвідповідачем.
20 листопада 2018 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року.
Мотивував постанову так:
- незважаючи на те, що у позовній заяві одним зі співвідповідачів зазначена фізична особа, справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки до цього відповідача немає будь-яких вимог;
- вимоги юридичної особи-позивача до юридичних осіб-відповідачів відповідно до пункту 14 частини другої статті 20 ГПК України мають розглядатися за правилами господарського судочинства;
- доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, є необґрунтованими, оскільки вказана справа та справа № 757/43793/18-ц не є подібними. Предметом розгляду у справі № 569/2749/15-ц, на відміну від цієї справи, були вимоги банку, які він заявив до юридичної та фізичної осіб, про солідарне стягнення заборгованості за кредитом;
- те, що суд першої інстанції закрив провадження у справі з власної ініціативи, не свідчить про незаконність його ухвали, оскільки закриття провадження не було пов`язане з наявністю відповідного клопотання учасника справи.
17 грудня 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивує касаційну скаргу так:
суд першої інстанції не провів підготовчого судового засідання та не вчинив дій, передбачених частиною другою статті 197 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, тоді як апеляційний суд не проаналізував доводи апеляційної скарги у цій частині;
суд першої інстанції не відклав розгляд справи, незважаючи на відсутність відомостей про вручення відповідачам повідомлень про дату, час і місце судового засідання;
суд міг закрити провадження у справі виключно за наслідками проведення підготовчого судового засідання згідно зі статтею 197 ЦПК України та з дотриманням порядку, встановленого статтею 198 цього кодексу;
у позовній заяві позивач навів обґрунтування "підвідомчості спору" й окремо - підстави зазначення ОСОБА_2 співвідповідачем у цій справі;
участь автора статті як співвідповідача у справі відповідає чинному законодавству та постанові Пленуму ВСУ № 1;
апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги доповнення позивача до апеляційної скарги;
суди першої й апеляційної інстанцій порушили статтю 55 Конституції України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Таке порушення обґрунтовує висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 17 січня 1970 року у справі "Делькур проти Бельгії" ("Delcourt v. Belgium", заява № 2689/65), від 4 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 23805/94) та від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97" проти України" ("Diya 97 v. Ukraine", заява № 19164/04).
26 грудня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
28 січня 2019 року АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
Мотивує відзив так:
- позивач всупереч пункту 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 та пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України не встановив особу ОСОБА_2 та не визначив його місце проживання/перебування, що виключає можливість визнання ОСОБА_2 належним відповідачем у цій справі;
- позивач не долучив до позовної заяви докази, що могли би свідчити про те, що адреса ОСОБА_2, вказана у позовній заяві, є його місцем проживання/перебування; позивач не вказав, які дії він вчинив для визначення вказаної адреси та не навів правові підстави для зазначення юридичної адреси ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" як адреси місця проживання/перебування ОСОБА_2 ;
- у мережі Інтернет та у загальнодоступних базах даних відсутня інформація, яка би дозволила ідентифікувати автора статті " ОСОБА_2 " як ОСОБА_2 ;
- ураховуючи неможливість встановлення особи ОСОБА_2 та місця його проживання, позивач мав зазначити відповідачем лише власника вебсайту;
- про безпідставне та штучне залучення ОСОБА_2 як відповідача вказує й те, що позивач всупереч пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України не пред`явив до нього будь-яких вимог;
- позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки вимога до АТ КБ "Приватбанк" не є похідною від вимоги про захист ділової репутації;
- суд не обмежений правом закрити провадження у справі після його відкриття з підстав порушення правил юрисдикції;
- вимогу до АТ КБ "Приватбанк" слід розглядати за правилами господарського судочинства та не можна об`єднувати в одне провадження з іншими вимогами з огляду на частину четверту статті 188 ЦПК України. Такі доводи обґрунтовує висновками Верховного Суду України у постановах від 22 березня 2017 року у справі №6-2852цс16, від 1 березня 2017 року у справі №6-923цс16, від 24 лютого 2016 року у справі №6-1009цс15, від 17 лютого 2016 року у справі №6-1965цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1737цс15;
- необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення національними судами статті 55 Конституції України та статті 6 Конвенції.
31 січня 2019 року НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивував відзив так:
- позивач не довів, що ОСОБА_2 є реальною особою й автором інформації, яку позивач просить визнати недостовірною;
- автор статті - невідомий, його особу та місце проживання неможливо встановити;