П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/25111/15
Провадження № 11-743апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Деревообробна компанія "РОІК" до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Привалової Євгенії Євгенівни (далі - державний реєстратор), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ТОВ "Торговий дім "РОІК", Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (судді Костюк Л. О., Бужак Н. П., Твердохліб В. А.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2015 року ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 8 травня 2015 року за індексним номером 21202391, яким проведено державну реєстрацію права власності на адміністративний корпус, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, 8-А, за ТОВ "Торговий дім "РОІК".
На обґрунтування позову ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК" зазначило, що, ухваливши рішення про державну реєстрацію та видавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний реєстратор допустив суттєві порушення цілої низки норм Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень"(далі - Закон № 1952-ІV), інших норм законодавства, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (чинного на час звернення позивача до суду), а також не застосував норми пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV.
Окружнийадміністративнийсуд міста Києва ухвалою від 26 жовтня 2016 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК" до державного реєстратора, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ТОВ "Торговий дім "РОІК", Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, а ухвалою від 30 травня 2017 року - провадження в адміністративній справі закрив, дійшовши висновку, що спір у справі є господарсько-правовим, тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 липня 2017 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки, за висновком суду апеляційної інстанції, спір у справі виник між позивачем та суб`єктом владних повноважень внаслідок протиправних, на думку ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК",дій відповідача, не пов`язаний із невиконанням умов цивільно-правових угод чи господарських договорів, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 лютого 2018 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив, оскільки спірні правовідносини не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі виник між юридичною особою та її учасником (засновником) з приводу права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу, та зазначив, що цей спір щодо врегулювання договірних відносин підлягає врегулюванню на підставі норм Господарського кодексу України в порядку господарського судочинства.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про непідсудність цього спору адміністративним судам, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.
19 червня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ТОВ "Деревообробна компанія "РОІК" просить скасувати постанову апеляційного суду у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18 листопада 2009 року проведено загальні збори засновників (учасників) ТОВ "Торговий дім "РОІК", на яких позивача та ОСОБА_1, від імені яких діяли представники, вирішили створити ТОВ "Торговий дім "РОІК", встановили та затвердили статутний фонд цього товариства, визначили частки засновників в статутному капіталі.
Рішення загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Торговий дім "РОІК" від 18 листопада 2009 року зафіксовано протоколом № 1.
Представники позивача та ОСОБА_1 підписали акт оцінки та приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Торговий дім "РОІК" № 2, відповідно до якого позивач передав у статутний капітал ТОВ "Торговий дім "РОІК" частково свій вклад у вигляді майнового внеску, а ОСОБА_1 прийняв до статутного капіталу ТОВ "Торговий дім "РОІК" з подальшою передачею на баланс майно позивача, в тому числі частину майнового комплексу під літерою "А" - адміністративного корпусу загальною площею 2329,7 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, буд. 8-А, загальною вартістю 11 259 736,68 грн.
23 листопада 2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Торговий дім "РОІК".
8 травня 2015 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21202391, яким право власності на адміністративний корпус загальною площею 2329,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ремонтна, буд. 8-А, зареєстрував за ТОВ "Торговий дім "РОІК", форма власності приватна, та видав ТОВ "Торговий дім "РОІК" свідоцтво про право власності на зазначене вище нерухоме майно № 37322820.
7 вересня 2015 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 43416618 позивач дізнався про прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення та, вважаючи його незаконним, звернувся до суду.
Учасники справи не з`явилися в судове засідання, про дату, час і місце якого їх було належно повідомлено.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС зробила висновок про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС у чинній редакції провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 2 КАС (тут і далі у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.