П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/1793/16
Провадження № 11-385апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ "Банк "Національні інвестиції", Банк відповідно), третя особа - Фонд, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року (суддя Шулежко В. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (судді Кучма А. Ю., Лічевецький І. О., Мельничук В. П.),
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- зобов`язати уповноважену особу Фонду надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 193 тис. грн;
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фон ду щодо невключення її до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, позов задовольнив частково: зобов`язав уповноважену особу Фонду надати Фондудодаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" у розмірі 193 тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не доведено ознак нікчемності угоди між ОСОБА_1 та Банком, передбаченої частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, далі - Закон № 4452-VI), а отже, невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду. Таким чином, уповноважена особа Фонду зобов`язана надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за рахунок Фонду, суди дійшли висновку про неналежно обраний спосіб захисту позивача, оскільки загальний реєстр вкладників не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа Фонду звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 рокуй ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року та закрити провадження у справі.
У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду звертає увагу суду на те, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14 категорія справ щодо банків, які знаходяться в стадії ліквідації, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Отже, суди попередніх інстанції мали закрити провадження у справі.
У запереченнях на касаційну скаргуОСОБА_1 , посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою 10 квітня 2019 року цю справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки уповноважена особа Фонду оскаржує рішення суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установили суди попередніх інстанцій, 4 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і ПАТ "Банк "Національні інвестиції" укладено договір № 27354980/11/Т банківського рахунку фізичної особи.
Відповідно до умов цього договору Банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті та зобов`язувався здійснювати розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ ) та умов цього договору.
Зокрема, за цим договором Банк зобов`язується надавати клієнту послуги, пов`язані з переказом коштів на рахунок.
17 вересня 2015 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Товстик В . П. перерахувала кошти в сумі 193 тис. грн, призначення платежу - "повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно з договором № 2504 від 25 квітня 2015 року.Без ПДВ", що підтверджується банківською випискою по особових рахунках з 14 по 30 вересня 2015 року.
15 вересня 2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 607/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних".
На підставі постанови Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду 17 вересня 2015 року прийнято рішення № 172 про запровадження строком на три місяці з 18 вересня по 17 грудня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону
№ 4452-VI.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду, з 4 грудня 2015 року розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).
Водночас на адресу ОСОБА_1 надійшов лист уповноваженої особи Фонду від 2 грудня 2015 року № 4683/03, у якому повідомляється про те, що наказом уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року № 56/1-ОС "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів" правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 193 тис грн з поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на ім`я ОСОБА_4, на поточний рахунок ОСОБА_1 визнаний нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Постановою Правління НБУ від 1 грудня 2015 року № 853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 2 грудня 2015 року № 214 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Національні інвестиції".
Не погоджуючись із бездіяльністю уповноваженої особи Фонду щодо невключення її до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
За правилами частин першої та другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VIрішення, що приймаються відповідно до цього НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС.
Правовий висновок, на який посилається уповноважена особа Фонду, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, у якій з посиланням на норми Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
(далі - Закон № 2343-ХІІ) та приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, є помилковим, і Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, що зазначено в її постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VIФонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VIвстановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;