П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/7399/18
Провадження № 11-325апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, командування військової частини А 1283 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (судді Собків Я. М., Ісаєнко Ю. А., Файдюк В. В.),
УСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним зняття його з квартирної черги командуванням та житловою комісією військової частини А 1283 Міністерства оборони України;
- зобов`язати командування та житлову комісію військової частини А 1283 Міністерства оборони України відновити ОСОБА_1 на квартирному обліку;
- зобов`язати Міністерство оборони України, командування та житлову комісію військової частини А 1283 виконати пункт 45 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила обліку),та надати ОСОБА_1 житлове приміщення протягом трьох місяців;
- стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на те, що зняття його з квартирного обліку здійснено за відсутності підстав, вичерпний перелік яких установлено статтею 40 Житлового кодексу УРСР та пунктом 26 Правил обліку.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 5 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що спір у цій справі виник поза межами публічно-правових відносин та віднесений до юрисдикції цивільного суду.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені цими судами рішення та прийняте нове - про задоволення позову в частині визнання незаконним зняття його з квартирної черги 23 січня 2018 року за даними протоколу № 33 (реєстраційний номер 161/7 від 31 січня 2018 року) командуванням та житловою комісією військової частини А 1283 Міністерства оборони України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 лютого 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 вересня 2018 року та відкрив касаційне провадження у справі за скаргою на постанову суду апеляційної інстанції від 15 січня 2019 року.
Незгода скаржника з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі мотивована тим, що відповідачами у справі за його позовом є суб`єкти владних повноважень, тому її розгляд має здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України заперечує проти її задоволення та вказує на те, що спір у цій справі виник щодо права на житло, а тому він є приватноправовим і належить до юрисдикції цивільних судів.
Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС).
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.