П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 450/338/17
Провадження № 11-187апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року (судді Багрій В. М., Мікула О. І., Старунський Д. М.) у справі № 450/338/17 за позовом ОСОБА_1 до Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - Сільрада), за участю ОСОБА_2, про скасування рішення й зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільради, у якому просив:
- скасувати рішення відповідача від 12 листопада 2012 року № 272 про затвердження висновку земельної комісії Сільради від 03 вересня 2012 року;
- зобов`язати Сільраду повернути межі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка раніше належала ОСОБА_3, а на час подання позову - ОСОБА_1, у відповідність до Генерального плану с. Товщів Пустомитівського району Львівської області 1970 року;
- зобов`язати Сільраду усунути несанкціонований проїзд, який порушує вимоги чинного законодавства України, в тому числі ДБН 360-92, що проходить попри будинок ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Сільраду відновити тупиковий проїзд до ділянки, яка належить ОСОБА_1
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності від 27 серпня 2013 року № 8484924 йому належить земельна ділянка площею 0,1171 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована в с. Товщів Пустомитівського району Львівської області. Повз вказану земельну ділянку прокладено несанкціонований проїзд, який проходить попри будинок позивача з однієї сторони, та неправомірно перекритий тупиковий проїзд до цієї земельної ділянки з іншої сторони. Вказаний проїзд не передбачений ні Генеральним планом с. Товщів, розробленим Державним інститутом проектування міст у 1970 році, ні проєктом забудови земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Товщів, відведеної на підставі рішення виконкому Пустомитівської районної Ради народних депутатів від 17 березня 1988 року № 74. Рішенням Сільради від 12 листопада 2012 року № 272 затверджено висновок земельної комісії Сільради від 03 вересня 2012 року, яким дорогу між земельними ділянками ОСОБА_1 та Чамата М. М. залишено в загальному користуванні. Протягом 2016 року представник ОСОБА_1 адвокат Гордій В. О. надсилав заяви та адвокатські запити до голови Сільради та земельної комісії Сільради, які стосувались надання інформації та реагування на грубі порушення законодавства, що стосувались проїзду, який проходить попри будинок ОСОБА_1 з однієї сторони, та перекритого тупикового проїзду до цієї земельної ділянки з іншої сторони. Проте на ці звернення конкретних відповідей та інформації, яка витребовувалась, надано не було. На думку позивача, оскаржуване рішення Сільради є незаконним та підлягає скасуванню.
Пустомитівський районний суд Львівської області постановою від 17 жовтня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав незаконним і скасував рішення Сільради від 12 листопада 2012 року № 272; зобов`язав Сільраду повернути межі земельної ділянки, що раніше належала ОСОБА_3 , а тепер належить ОСОБА_1 ; зобов`язав Сільраду відновити тупиковий проїзд до ділянки ОСОБА_1
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив: постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з указаним судовим рішенням,ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, предметом оскарження в цій справі є рішення Сільради від 12 листопада 2012 року № 272 про затвердження висновку земельної комісії Сільради від 03 вересня 2012 року, яке за своєю суттю є нормативним документом органу, в якого наявні владні повноваження. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відносить спір до публічно-правового виходячи з природи дій суб`єкта владних повноважень. Оскільки у спірних правовідносинах відповідач здійснює владні управлінські функції, цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 26 лютого 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 березня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки цей спір поглинається спором про речове, приватне право, а тому повинен вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Суди попередніх інстанцій установили, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 27 серпня 2013 року № 8484924 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1171 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Товщів, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Сільради від 12 листопада 2012 року № 272 затверджено висновок земельної комісії Сільради від 03 вересня 2012 року, згідно з яким дорогу в с. Товщів між присадибними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишено в загальному користуванні.
Протягом 2016 року представник ОСОБА_1 адвокат Гордій В. О. надсилав заяви та адвокатські запити до голови Сільради та земельної комісії Сільради, які стосувались надання інформації та реагування на грубі порушення законодавства щодо влаштування проїзду, який проходить попри будинок ОСОБА_1 з однієї сторони, та перекритого тупикового проїзду до цієї земельної ділянки з іншої сторони.
На ці звернення конкретних відповідей та інформації, яка витребовувалась, надано не було.
Про рішення Сільради від 12 листопада 2012 року № 272 позивачу стало відомо з відповіді Сільради від 02 вересня 2016 року № 205 на адвокатський запит адвоката Гордія В. О. від 26 серпня 2016 року.
Вважаючи вказане рішення Сільради неправомірним, а бездіяльність Сільради щодо усунення несанкціонованого проїзду, який проходить попри будинок ОСОБА_1, а також відновлення тупикового проїзду до ділянки, яка належить ОСОБА_1 ., протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Обставини справи її учасники під сумнів не ставлять.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався тим, що всупереч чинному Генеральному плану с. Товщів Пустомитівського району Львівської області, без внесення відповідних змін у містобудівну документацію чи цільового призначення земельної ділянки, зокрема встановлення дороги загального користування чи проїзду, Сільрада у рішенні від 12 листопада 2012 року № 272 про затвердження висновку земельної комісії Сільради від 03 вересня 2012 року протиправно визначила відрізок між присадибними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як дорогу загального користування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу меж земельних ділянок, а тому існує спір про право цивільне, відтак цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.