Постанова
Іменем України
27 червня 2019 року
м. Київ
справа № 161/13574/18
провадження № 51-10594км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О. П.,
суддів Наставного В. В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
захисника Шумського Б.А.,
скаржника ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на ухвалу судді Волинського апеляційного суду від 19 жовтня
2018 року про повернення апеляційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня 2018 року щодо ОСОБА_5
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня
2018 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05 вересня
2018 року, в межах кримінального провадження № 12015030000000160, між прокурором - начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному проваджені прокуратури Волинської області радником юстиції Ковальчуком О.В. та обвинуваченою ОСОБА_5
ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України за: - ч. 5 ст. 191 КК України у виді штрафу в розмірі 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 000 грн з позбавленням права обіймати посади на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки без конфіскації майна; - ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750 грн з позбавленням права обіймати посади на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі 25 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 000 грн з позбавленням права обіймати посади на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки без конфіскації майна. На зазначений вирок
ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 подано апеляційні скарги.
Ухвалою судді Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року повернуто апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 вересня
2018 року щодо ОСОБА_5
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, ОСОБА_2,
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу судді апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказують, що у вироку щодо ОСОБА_5 констатовано факт злочинної діяльності за відсутності щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 обвинувального вироку, який би набрав законної сили, що є грубим порушенням засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини й істотно ущемляє права та свободи останніх. Також стверджують, що рішення судді апеляційного суду про повернення їх апеляційних скарг суперечить приписам статей 55, 129 Конституції України, статей 7, 24 КПК України й порушує їх право на доступ до правосуддя.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційні скарги не подавалися.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник виступили на підтримку поданих касаційних скарг, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_1, її захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Таким чином конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Виходячи з наведеного, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, відсутність у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, осіб, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення, не є перешкодою в доступі їх до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 цього Кодексу.