Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 515/1886/16-ц
провадження № 61-25975св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Тимофєєнко Олександр Анатолійович,
відповідач - ОСОБА_2,
представники відповідача: ОСОБА_12, адвокат Пудлінська Лариса Іванівна,
третя особа - служба у справах дітей Татарбунарської районної державної адміністрації,
представники третьої особи: Цижу Юлія Василівна, Данильченко Ольга Павлівна, Шляхова Світлана Павлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області у складі судді Сивоконь Т. І. від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Заїкіна А. П. від 06 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що онука позивача ОСОБА_6 раніше проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та вітчимом ОСОБА_7 Рідний батько дитини загинув.
08 вересня 2016 року з метою проходження малолітньою ОСОБА_6 курсу психокорекції, необхідного для мінімізації наслідків психологічних травм, рішенням комісії з питань захисту прав дитини Татарбунарської районної державної адміністрації рекомендовано влаштувати дитину до центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації, оскільки мати не приділяє достатньої уваги доньці, фактично самоусунулась від її виховання.
З 13 вересня 2016 року ОСОБА_6 тимчасово влаштована в центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації.
ОСОБА_1 вказувала, що 06 вересня 2016 року вітчима онуки ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за вчинення насильства стосовно неповнолітньої ОСОБА_6 Крім того, 19 вересня 2016 року слідчим відділу поліції відносно ОСОБА_7 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом розбещення неповнолітньої ОСОБА_6
Оскільки постійний психологічний тиск на малолітню ОСОБА_6 призвів до того, що вона категорично відмовляється повертатися до матері, однак виявляє бажання проживати з бабусею, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 березня 2017 року позов задоволено. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з бабусею ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, яка висловила бажання проживати разом з бабусею ОСОБА_1, у зв`язку з психологічним тиском та образами з боку вітчима та усуненням матері від спілкування з нею, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 515/1886/16-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач залучає неповнолітню ОСОБА_6 до роботи у закладі громадського харчування, що негативно впливає на її розвиток та ставлення до сім`ї. Висловлена думка ОСОБА_6 про її бажання проживати разом із ОСОБА_1 не може бути врахована судами, оскільки дитина знаходиться у перехідному віці. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не відобразив відомостей, наданих ОСОБА_2, щодо закриття досудового розслідування за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_7 . Законом України "Про охорону дитинства" встановлено, що відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини покладається першочергово на батьків, а у виключних випадках - на інших родичів.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
Відзиви до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною онукою ОСОБА_1 Батько дитини помер.
ОСОБА_6 проживала разом зісвоєю матір`ю ОСОБА_2 та вітчимом ОСОБА_7 .
У результатах психологічного дослідження ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_2 не вірить словам доньки про вчинення вітчимом протиправних дій відносно неї, не захищає дитину від насилля ОСОБА_7 Дитина втекла з дому після того, як вітчим побив її за неправильно випраний диван. У будинку вітчима ОСОБА_9 піддавалася різним видам насилля: фізичному та емоційному - вітчим бив її ременем, тягав за волосся, штовхав, ставив у куток на добу, не дозволяв вільно переміщатися по будинку, обмежував у їжі, змушував носити камені, тричі спалював її іграшки, кричав та лаявся. Також дитина піддавалась сексуальному насиллюзі сторони ОСОБА_7 .У висновку спеціаліста ОСОБА_10 встановлено, що показам дитини можна довіряти. Існує реальна загроза життю та здоров`ю дитини.
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 вересня 2016 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, скоєного ним відносно його малолітньої ОСОБА_6
З метою проходження ОСОБА_6 курсу психокорекції, необхідного для мінімізації наслідків психологічних травм, рішенням комісії з питань захисту прав дитини Татарбунарської районної державної адміністрації від 08 вересня 2016 року № 4, ОСОБА_2 рекомендовано влаштувати доньку ОСОБА_6 до центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації.
З 13 вересня 2016 року малолітня ОСОБА_6 тимчасово влаштована в центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тарутинської районної державної адміністрації.
19 вересня 2016 року слідчим відділом Татарбунарського відділення поліції Арцизького ВП ГУНП України в Одеській області стосовно ОСОБА_7 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом розбещення неповнолітньої ОСОБА_6
Відповідно до висновку Татарбунарської районної державної адміністрації від 26 січня 2017 року за № 01-23/206 про доцільність визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітньої дитини, Татарбунарська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 з бабусею ОСОБА_1 та вважає доцільним продовження терміну перебування дитини в Тарутинському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей для закріплення позитивної динаміки налагодження стосунків з матір`ю.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових ОСОБА_1 встановлено, що будинок знаходиться на 1 поверсі та складається із 5 кімнат, кухні, коридору, санвузла, господарчих споруд. Присадибна ділянка обробляється. В будинку пічне та парове опалення, електроенергія. Санітарно-гігієнічні умови добрі, в приміщенні ведеться ремонт. Будинок облаштований необхідними предметами побуту та меблями. Для онуки облаштована окрема кімната, у якій є ліжко, шафа для власних речей, письмовий стіл.
У рішенні комісії з питань захисту прав дитини Татарбунарської районної державної адміністрації від 26 липня 2017 року № 6 зазначено про надання висновку щодо можливості ОСОБА_2 створити належні умови для проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, але у зв`язку із складними відносинами неповнолітньої ОСОБА_6 з вітчимом ОСОБА_11, комісія вважає доцільним визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, із бабусею ОСОБА_1