Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 729/695/16-ц
провадження № 61-20865св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року у складі судді Бойко В. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Висоцької Н. В., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на те, що 22 вересня 2015 року відповідачі прибули до його домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, та самовільно втрутилися в газову мережу, відкрутили фланець на газовому стояку та обрізали газову трубу, через яку постачався газ до його помешкання, демонтували із стіни будинку електричний опломбований лічильник та підкинули його на подвір`я вже без пломби. Працівники аварійної служби з газопостачання встановили заглушку на газовий стояк та опломбували його. На звернення до голови правління Публічного акціонерного товариства "Чернігівгаз" він отримав відповідь про те, що газопровід - ввід разом із внутрішньо-будинковою системою газопостачання є приватною власністю, яка обслуговується газовим підприємством відповідно до Типового договору про надання послуг населенню з газопостачання і всі роботи на ній виконуються на підставі письмового звернення власника, а також про те, що підприємство "Чернігівгаз" намагалося відновити газопостачання будинку, але їм не надано можливості виконати необхідні роботи. Він на законних підставах підключив будинок до газопостачання, встановив газовий лічильник, не мав заборгованості за користування газом, не порушував правил безпеки, не подавав жодних заяв про відключення газопостачання, тому вважає, що був незаконно та безпідставно відключений від газопостачання. Вони з дружиною є пенсіонерами, дружина -інвалідом другої групи, самостійно майже не рухається і умови, які настали внаслідок відключення його будинку від газопостачання, негативно впливають на його стан здоров`я та стан здоров`я його дружини. Він переносить постійні стреси, відчуває тривогу, внаслідок чого у них з дружиною та дітьми виникли напружені стосунки. Взимку, коли температура повітря знижується, проживати в будинку неможливо, внаслідок низької температури псуються речі. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії відповідачів щодо відключення від газопостачання його частини будинку, зобов`язати їх за власний рахунок відновити повне газопостачання його частини будинку через літню кухню шляхом замовлення на розробку проекту на газопостачання, проведення газопроводу до літньої кухні, встановлення лічильника газу та підключення газопроводу від літньої кухні до веранди, а також - стягнути з відповідачів солідарно 50 000 грн в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.
В запереченні на позовну заяву ОСОБА_3 зазначив, що підключення частини будинку ОСОБА_1 до газопостачання відбулося шляхом надання позивачем фальсифікованих документів для виготовлення проекту газифікації. Власник будинку - його дружина ОСОБА_4 не надавала письмової згоди на проведення газопроводу через її подвір`я по стіні її будинку. Однак ОСОБА_1 самовільно та незаконно провів газопровід до своєї частини будинку. Встановлений позивачем газопровід перешкоджає виконанню судового рішення від 29 червня 1999 року у справі № 2-157/99 та господарській діяльності ОСОБА_4 на земельній ділянці, яка виділена їй у користування рішенням суду. Позивач неодноразово попереджався про необхідність перенесення газопроводу, ОСОБА_4 з цього приводу зверталася до відповідних органів, але питання залишилося невирішеним, тому він особисто здійснив відключення частини газопроводу, що проходив по стіні будинку ОСОБА_4, попередньо викликавши аварійну газову службу. Факт викрадення газового лічильника позивача не доведений та є наклепом.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_3 щодо відключення від газопостачання частини будинку, що належить ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн, судові витрати в розмірі 297,64 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_3 здійснив неправомірні дії, пов`язані з відключенням газопроводу від належної на праві власності частини будинку ОСОБА_1, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України відключення від системи газопостачання споживача можливе тільки за певних умов і тільки представниками відповідних газових служб. Доказів протиправності дій, пов`язаних з самовільним втручанням в газову мережу та відключенням подачі газу до будинку позивача з боку відповідача ОСОБА_2, не встановлено, а позивачем про це не надано належних та допустимих доказів. Вимога позивача про зобов`язання відповідачів за їх власний рахунок відновити газопостачання його частини будинку через літню кухню шляхом замовлення на розробку проекту на газопостачання, проведення та підключення газопроводу до літньої кухні, встановлення лічильника газу не може бути задоволена, оскільки заявлена вимога є неспівмірною із завданими йому збитками та тягне за собою більше витрат, ніж відновлення газопостачання до тієї точки врізання, з якої подача газу була припинена. Встановивши суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн, суд виходив із засад розумності та справедливості. Зважаючи на характер та обсягу страждань, які зазнав позивач у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_3, суд вважав вказану суму адекватною та такою, що відповідає вимушеним змінам у його життєвих стосунках, часу та зусиллям, необхідним для відновлення попереднього стану.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він протягом десяти років користувався газом на законних підставах. Доказом того, що незаконне відключення його будинку від системи газопостачання здійснили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спільно, був поданий ним до суду відеозапис, однак суди його не врахували, а взяли до уваги лише пояснення відповідачів та визнали вину тільки одного відповідача ОСОБА_3 Визначений судом розмір завданої моральної шкоди в 500 грн не здатний відновити нормальний спосіб його життя.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Бобровицького районного суду Чернігівської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 квітня 2018 року справу № 729/695/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що на підставі рішення суду від 28 січня 1999 року ОСОБА_1 належить 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками інших частин будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (по 1/3 частині у кожної).
Актом обстеження прибудинкової території домоволодіння у АДРЕСА_1 на предмет неправомірних дій сім`ї ОСОБА_3 від 03 грудня 2015 року підтверджується, що земельна ділянка та будинок, розташовані за вищевказаною адресою, за рішенням суду розподілені між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .