Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 607/7703/14-ц
провадження № 61-27082св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міського суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року в складі судді Герчаківської О. Я. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року в складі колегії суддів: Ткача З. Є., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2065,00 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 48% на рік суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ "ПриватБанк" також зазначало, що 03 серпня 2007 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь банку кредитної заборгованості у розмірі 2359,81 грн.
Позивач вказував, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 30 червня 2015 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 11520,33 грн та заборгованість за відсотками за період з 14 травня 2011 року по 14 травня 2014 року у розмірі 3 548,23 грн, яку банк і просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 лютого 2017 року, в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що банк звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права поза межами позовної давності і це є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Враховуючи позовні вимоги позивача, заяву відповідача про застосування строків позовної давності та правову позицію Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача процентів за користування кредитом у межах строку позовної давності, а саме: за період з 14 травня 2011 року по 4 травня 2014 року у розмірі 3548,23 грн.
Заперечення на касаційну скаргу не подано
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 27 жовтня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2065,00 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 48% на рік суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві на отримання кредитних коштів від 27 жовтня 2005 року зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки, а строк дії картки встановлений до серпня 2008 року.
Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором 27 жовтня 2005 року станом на 30 червня 2015 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 11520,33 грн та заборгованість за відсотками за період з 14 травня 2011 року по 14 травня 2014 року у розмірі 3 548,23 грн.