Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 136/561/18
провадження № 61-9439св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" - адвоката Семибратової Тетяни Олександрівни на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року у складі судді Стадника С. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів:
Копаничук С. Г., Рибчинського В. П., Оніщука В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (далі - ТОВ "Прилуцьке") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0975 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. На підставі укладеного договору оренди землі від 20 серпня
2014 року, який нібито було укладено між нею та ТОВ "Прилуцьке", за відповідачем було зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.
Даний договір оренди земельної ділянки позивачка не підписувала, повноваження на підписання договору від її імені нікому не надавала, дізналась про його існування у травні 2017 року.
ОСОБА_1 просила визнати недійсним зазначений договір оренди земельної ділянки, право оренди за яким зареєстроване реєстраційною службою Липовецького РУЮ Вінницької області 06 січня 2015 року за
№ 8345418.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня
2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 20 серпня 2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке" про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0975 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.
Стягнуто з ТОВ "Прилуцьке" на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 5 005,00 грн, а також судовий збір в сумі 704,80 грн.
Рішення суд мотивовано тим, що позивач спірний правочин не підписувала і волевиявлення на його укладення не давала.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Прилуцьке" залишено без задоволення.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня
2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Прилуцьке", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд вказав, що строк позовної давності позивачкою не пропущено, оскільки факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено вважала що правовідносини виникли з інших підстав. Для особи, яка не підписувала правочин, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 травня 2019 року представник ТОВ "Прилуцьке" - адвокат
Семибратова Т. О. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення. яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що позивачці достеменно було відомо про спірний договір з моменту його підписання, оскільки вона отримувала орендну плату за земельну ділянку. Судбезпідставно розцінював в якості належного і допустимого доказу висновок судово-почеркознавчої експертизи, виконаний ТОВ "Експертно-юридичної фірми "Соломон", оскільки зазначена експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, право проведення якої відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про судову експертизу" мають виключно державні спеціалізовані установи, до яких остання не відноситься. Висновок експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється за загальними правилами оцінки доказів.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Липовецького районного суду Вінницької області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:
Оскаржувані судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.