Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 757/45473/17-ц
провадження № 61-4592 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України";
представник відповідача - Гофман Олена Євгеніївна ;
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року
у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"), третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим.
Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 50 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення - 04 червня 2017 року.
У той же день для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між нею та банком було укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов`язалась відповідати перед банком за виконання грошових зобов`язань ОСОБА_4 по кредитному договору.
Зазначала, що позичальник прострочив виконання зобов`язань за кредитним договором, тому у банка виникло право вимагати дострокового повернення кредиту та процентів від позичальника та поручителя. Проте банк звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості із пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати договір поруки, укладений 05 червня 2007 року між нею та ПАТ "Державний ощадний банк України", припиненим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що банк направив вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки в межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Також зазначено, що рішенням Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 28 січня 2016 року на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи,
у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , проте змінив мотиви відмови, зазначаючи, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року стягнуто з
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ "Державний Ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2007 року. Ухвалене судове рішення свідчить про дострокове стягнення заборгованості й закінчення строку дії кредитного договору,
а з урахуванням правової природи поруки, як додаткового зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється. При цьому послався на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 202/4494/16ц (провадження № 14-318цс18), згідно якої суд касаційної інстанції відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1199цс16.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти нову постанову про задоволення її позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не враховано істотні обставини справи, зокрема, що днем настання строку виконання основного зобов`язання є 28 лютого 2014 року, а банк звернувся із позовом до суду до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 26 серпня 2015 року, тобто минуло майже 16 місяців. Вважає, що ПАТ "Державний ощадний банк України" звернувся до суду з позовом із пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Також зазначено, що суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня
2018 року у справі № 202/4494/16ц (провадження № 14-318цс18), так як обставини у цій справі інші. Зазначала, що врахуванню підлягають висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У квітні 2019 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції правильно враховано постанову Великої Палати Верховного Суду
від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16ц (провадження
№ 14-318цс18). Судове рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору не виконано.