Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 633/349/15-ц
провадження № 61-16243св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б., від 31 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 747,50 дол. США на термін до 12 травня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з умовами якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, на виконання якого ОСОБА_1 здійснює погашення заборгованості, але в повному обсязі зобов`язання так і не виконані.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2008 року у розмірі 19 003,77 дол. США, що еквівалентно 415 042,34 грн.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просила визнати кредитний договір, укладений 15 травня 2008 року між нею та банком, припиненим внаслідок виконання нею зобов`язань, оскільки у липні 2013 року у рахунок погашення кредиту вона добровільно передала у розпорядження банку квартиру, яка є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 15 травня 2008 року, який був укладений на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просила розірвати договір поруки від 15 травня 2008 року, укладений між нею та банком, та припинити зобов`язання сторін за договором поруки. Посилалась на те, що кредитний договір, на забезпечення виконання якого між нею та банком укладений договір поруки, є припиненим у зв`язку з виконанням зобов`язань за ним, а саме у зв`язку з добровільною передачею ОСОБА_1 банку предмета іпотеки.
Крім того, банк вже звертався до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому строк виконання основного зобов`язання банк змінив в односторонньому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області у складі судді Смирнова В. А. від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню у порядку виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року, яким з ОСОБА_1 на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Позивач не довів зростання боргу у період між ухваленням вказаного судового рішення та пред`явленням цього позову.
Також суд дійшов висновку про те, що банк звернувся до суду з цим позовом із пропуском строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що остання не надала доказів виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що остання, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, повторно не з`явилась у судове засідання, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року є підставою для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2008 року у розмірі 19 003,77 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 12 247,14 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 966,70 дол. США, заборгованість за комісією за користування кредитом - 862,55 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 4 897,38 дол. США, що за курсом 21,84 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 10 липня 2015 року складає 415 042,34 грн, та судові витрати у розмірі 7 673,40 грн по 3 836,70 грн з кожного.
В іншій частині рішення суду не переглядалось.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку.
Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що звертаючись до суду з цим позовом у серпні 2015 року, позивач не пропустив строк позовної давності, враховуючи те, що останній платіж ОСОБА_1 здійснила 29 листопада 2012 року, а сторони погодили його збільшення до п`яти років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором, не врахував, що у рахунок погашення кредитної заборгованості вона добровільно передала у розпорядження банку предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . Також суд не врахував, що банк вже звертався до суду з позовними вимогами до неї про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року з неї на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором, у тому числі за тілом кредиту.
Також суд не врахував, що банк пропустив строк позовної давності та строк звернення з вимогою до поручителя.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що 15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № HAL5GK01270011, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 30 747,50 дол. США, на умовах визначених договором, із терміном повернення до 12 травня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з умовами якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
У зв`язку з простроченням позичальником сплати чергових платежів банк скористався правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, та у вересні 2009 року звернувся до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2010 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 28 546,10 дол. США, яка утворилась станом на 30 червня 2009 року і складається із: заборгованості за кредитом - 25 466,43 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 479,23 дол. США, заборгованості за комісією за користування кредитом - 174,99 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 34,91 дол. США, штрафу (фіксована частина) - 32,76 дол. США, штрафу (процентна складова) - 1 357,78 дол. США.
Згідно з розрахунком, наданим банком, заборгованість за кредитним договором станом на 10 липня 2015 року становить 19 003, 77 дол. США, яка складається із: заборгованість за кредитом - 12 247,14 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 966,70 дол. США, заборгованість за комісією за користування кредитом - 862,55 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 4 897,38 дол. США, що за курсом 21,84 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 10 липня 2015 року складає 415 042,34 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.