Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 308/7237/14-ц
провадження № 61-31877св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - публічне акціонернетовариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: Білас Валентина Федорівна, Урумбаєва Людмила Віталіївна, Баблюк Ольга Богданівна, Сокуренко Наталія Вікторівна, Гриних Тетяна Юріївна,
відповідач 1 - ОСОБА_5,
відповідач 2 - ОСОБА_6,
відповідач 3 - ОСОБА_7,
відповідач 4 -ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
представник відповідача 4 - ОСОБА_12,
третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Ужгородської районної ради,
представники третьої особи: Джуган Володимир Васильович, Ігнатко Наталія Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Придачук О. А. від 01 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Бисага Т. Ю., Готра Т. Ю. від 11 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_10, ОСОБА_10, ОСОБА_11, який в ході розгляду справи уточнило, та остаточно просило виселити відповідачів з житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 13 травня 2008 року № MKL6GA00000031 ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 41 575 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 12 травня 2020 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_5 15 травня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно якого останній передав в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" нерухоме майно, а саме: домоволодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві власності.
В порушення умов кредитного договору ОСОБА_5 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 липня 2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2008 року № MKL6GA00000031 у розмірі 38 376,91 дол. США звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаних предметів іпотеки.
Посилаючись на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення усіх мешканців, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, врахував, що в іпотеку передано житло, яке було придбане не за рахунок отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для виселення відповідачів з будинку без надання їм іншого постійного житла.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про відсутність підстав для виселення відповідачів відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 рокуПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першоїінстанціїта ухвалу апеляційної інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 308/7237/14-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій у порушення норм ЦПК України (2004 року) не з`ясовано наявність або відсутність іншого житла у відповідачів. Звертаючись до суду з указаним позовом, банк просив виселити відповідачів на підставі Закону України "Про звернення стягнення на предмет іпотеки", а не частини другої статті 109 ЖК Української РСР.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
Відзиви до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що 13 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (назву змінено на ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № MKL6GA00000031, за умовами якого позичальнику надано кредит у вигляді неповоротної кредитної лінії у розмірі 41 575 дол. США строком до 12 травня 2020 року включно, зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 15 % річних.
15 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_5 у забезпечення виконання вказаного кредитного зобов`язаньня укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М. М., зареєстрований у реєстрі за № 2031, відповідно до якого іпотекодавець надав іпотекодержателю об`єкт нерухомого майна - домоволодіння, загальною площею 212, 88 кв. м, житловою площею 98, 50 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.
У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за умовами кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13 липня 2010 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2008 року № MKL6GA00000031 у розмірі 295 502 грн 21 коп. звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 . В задоволенні позовних вимог про виселення мешканців відмовлено.
Із наданої виконавчим комітетом Дубрівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області інформації вбачається, що ОСОБА_8, яка проживає по АДРЕСА_1, немає у власності будь-якого іншого житла, придатного для постійного проживання разом з дітьми.